Ǫ

Ǫ, ǫ — літера розширеної латиниці. Являє собою латинську літеру O з «огонеком». Зазвичай використовується для позначення звуків [õ] або [ɔ̃] — носових варіантів голосних [o] і [ɔ].

Вживається у писемностях таких мов, як навахо, крикська, дадібі, гвічин, західно-апачської, мескалеро, мескалеро-чирікауанської апаче. Символ *ǫ також використовується у системі фонетичної транскрипції праслов'янської мови — для позначення носового [o].