Європейська (готель, Сімферополь)

На місці придбаного з торгів сімферопольським чиновником, пізніше катеринославським губернатором, Андрієм Фабром колишнього будинку Леслі ним було зведено новий будинок. За заповітом Фабра, будинок було перетворено на притулок для хлопчиків-сиріт та напівсиріт, де вони отримували загальну та спеціальну технічну освіту. При притулку було відкрито ремісничу школу, яка готувала ковалів, слюсарів та інших фахівців, де навчалося 18 учнів. Притулку належало понад 8 тис. десятин землі у Криму та близько 300 тис. рублів — пожертвування Фабра та інших осіб. Провулок серед жителів називався також і офіційно отримав ім'я Фабра в 1904 році.

У 1839 році у кутку Салгірної та Фабра був побудований невеликий готель «Золотий Якір» (третій у місті після «Одеси» та «Афінської»). У готелі «Золотий якір» у вересні 1846 року проживав, приїхавши до Сімферополя на гастролі, актор Михайло Щепкін та критик Віссаріон Бєлінський, що його супроводжував[1].

Готель «Європейська» до перебудови, провулок Фабра, розфарбована дореволюційна поштова картка

Кілька місяців (з перервами) у 1854—1855 роках під час Кримської війни у готелі «Золотий якір» на вулиці Салгірній жив хірург Микола Пирогов. Він працював у Севастополі з жовтня 1954 року до травня 1855 року, а після поїздки до Петербурга повернувся до Сімферополя, де керував госпіталями з вересня по листопад 1855 року. Він зробив безліч операцій, читав лекції місцевим лікарям у будинку А. Я. Рудзевича (нині вул. Р. Люксембург, 11а)[1].

Сергій Сергєєв-Ценський у романі «Севастопольські жнива» так представляє цей епізод, використовуючи пізнішу назву готелю[2]: «Дим коромислом стояв у готелі „Європа“. Всі кімнати були міцно зайняті приїжджими, що платили за них за найвищими цінами… Пирогов, який приїхав сюди на парі госпітальних коней, заздалегідь знав, звичайно, що не було чого й думати влаштуватися на кілька днів у найкращому з сімферопольських готелів, і все-таки він, зійшовши з коляски, увійшов до „Європи“».

У 1897 році новий власник Шнейдер збудував на цьому місці новий двоповерховий готель і назвав його «Європейська». У путівнику Григорія Москвича 1908 року вона згадується як одна з багатьох[3] : «Європейська проти бульвару. Номери від 75 копійок, подвійні від 1 р. 50 коп.»

Пізніше готель був перебудований. Нова будівля стала триповерховою і відразу стала однією з найкращих будівель у Сімферополі. Путівник по Криму від 1913 року вже виділяє її особливо: «Європейський готель — найбільший і найкомфортніший у місті. Він знаходиться на вулиці Салгірна біля бульвару. Вирізняється оригінальним стильним фасадом». Рекламний проспект готелю повідомляв: « 75 салонів та номерів. Повний комфорт. Електричне освітлення, центральне опалення. Ванни. Ліфт. Приміщення для екіпажів та коней. Гараж. Розкішний ресторан, їдальня, кабінети, зразкова кухня[1].

Готель „Європейська“ (внизу праворуч) на німецькому аерофотознімку 1918 року

Готель „Європейська“ став у січні 1918 року штабом червоногвардійських загонів із Севастополя, які повалили Кримську народну республіку та встановили у місті радянську владу. У лютому — березні 1918 року тут працювали ЦК Рад та ЦВК Соціалістичної радянської республіки Тавриди на чолі з Жаном Міллером. Тут розміщувалися кабінети Головного комісара при Раді у військових справах та боротьбі з контрреволюцією Юрія Гавена, командувача червоногвардійського загону Сергія Хацко та інші.

Після окупації Криму Армією Української Народної Республіки на чолі з полковником Петром Болбочаном у квітні 1918 року ультиматум оголосила німецька влада, яка у квітні-жовтні 1918 року володіла півостровом разом з владою Другого Кримського крайового уряду. Весною 1919 року Крим був зайнятий більшовиками. 5 квітня 1919 р. 1-ша Задніпровська Українська радянська дивізія захопила Перекопський перешийок. Не зустрічаючи серйозного опору на півострів увійшли управління дивізії, 2-га стрілецька бригада, інженерний батальйон, автоброньовий дивізіон ОН при РНК УРСР . 10 квітня 2-га стрілецька бригада зайняла Сімферополь. У квітні 1919 року в готелі „Європейська“ розташувався штаб дивізії на чолі з комдивом Павлом Дибенком та начальником політвідділу дивізії Олександрою Коллонтай. Пізніше тут же знаходився штаб новоствореної Кримської радянської армії. До середини червня 1919 року більшовики були вибиті білогвардійськими військами з Криму[4].

Меморіальна стела з горельєфом П. Є. Дибенка, першого наркомвоєнмору Російської Радянської Республіки, встановлена в Сімферополі в 1968-му там, де в 1919 році знаходився штаб Кримської радянської армії . Скульптор — Ніна Петрова.

В останніх числах грудня 1919 року капітан Збройних сил Півдня Росії Микола Орлов отримав пропозицію від нового завідувача корпусного тилу найсвітлішого князя капітана 2-го рангу Сергія Романовського сформувати особливий загін захисту Криму. Він почав формування загону (у деяких джерелах добровольчого полку) за оцінками Якова Слащова чисельністю близько 500 людей[5]. Для штабу формування було надано готель „Європейська“. Формування загону відбувалося якось безладно, хаотично. Приходили люди, реєструвалися в Європейському готелі, йшли, заходили щодня, ніякої служби не несли»[6] .

Після початку заколоту в місті було здійснено арешти багатьох вищих цивільних і військових властей, заарештовано багато штаб-офіцерів, арештовано коменданта Севастопольської фортеці ген. Володимира Суботіна, начальник Штабу Новоросійської області генерал Віктор Чернавін . Усі заарештовані переведені до готелю Європейська, де містився штаб Орлова[6] .

Зовнішні зображення
	Колона фізкультурників знята з вікон КримЦВК
	Готелю повернули первинне призначення
	Німецька автоколона проходить провулком Раднаркомівським. У парадному готелі - ДОТ
	Будівля окупаційної влади. ДОТ розібраний

30 травня 1924 року провулок Фарба був перейменований на Раднаркомівський, оскільки його головна будівля — колишній готель «Європейська» — зайняли КримЦВК, Раднарком та наркомати Кримської АРСР. З балкону будівлі керівництво Криму часто вітало різні демонстрації на вулиці Салгірній. З 1935 по 1938 роки уряд мав власну будівлю і перед війною готель на короткий термін повернув своє первісне призначення, що простежується на підписах до фотолистівок.

Під час підготовки до оборони у 1941 році радянською стороною парадний під'їзд було закладено кладкою та перетворено на ДОТ з амбразурою. Під час окупації використовувався як адміністративний будинок керівництва генеральної округи Таврія. Тут розміщувалися Головне управління СД (служби безпеки) у Криму, Охоронна поліція СС, стіл знахідок та адресне бюро.

Споруда сильно постраждала в роки війни, будівля була підірвана у квітні 1944 року під час відступу німців і було прийнято рішення її не відновлювати. Завали було розібрано, але залишалися підвальні приміщення. Дітьми ми з друзями любили досліджувати підвали зруйнованого готелю, усі шукали там скарби, незважаючи на небезпеку бути заваленими. Якось навіть знайшли залишки старої зброї, але дорослі швидко відібрали у нас небезпечні «трофеї». А коли робітники ламали одну з уцілілих стін, з неї віялом вилетів стос царських грошей і «керенок», тоді ми з хлопцями кинулися їх збирати. , — Згадував Василь Керсанов, старожил Сімферополя[7].

Після війни, у 1950-ті, було остаточно знесено зруйновані будівлі готелю «Європейська» та головпоштамту, а в 1968 році встановлено пам'ятник Петру Дибенку до 50-річчя заняття Сімферополя його військами[7].

У музеї історії міста Сімферополя, що у червні 2009 року на вул. Пушкіна, 17, велика зала присвячена дореволюційній історії міста Сімферополя. Тут розміщені прототип готелю «Європейська», телефонна будка, афішна тумба, ліхтарі[8].