Єжи Стемповський

Поет жив у заможній родині. Єжи Стемповський з дитинства пов'язаний з українською культурою, адже разом із рідними мешкав у родовому маєтку Шебутинці на Поділлі. 3 1987 року жив у Варшаві, а у 1906 знову повертається на Поділля. Навчався у приватній гімназії, а згодом у 1911 році склав екзамени екстерном в Немирові. Хлопець вивчав філософію та історію в Яґеллонському університеті в Кракові (1911-1913 рр.), також навчався в Женеві, Мюнхені, Цюріху. Він був високоосвіченою людиною з чіткими поглядами на світ. Єжи Стемповський прагнув всебічно сприяти народній освіті. В 1919 році у нього народились позашлюбні близнята (Данута і Ганна). Батько, Станіслав Стемповський, за Директорії був міністром сільського господарства. Згодом працював міністром скарбу та одним з двох поляків в уряді Симона Петлюри. Слід відмітити те, що саме завдяки впливам та опіці Станіслава Стемповського було врятовано життя Петлюрі. У міжвоєнні часи батько Єжи Стемповського – член Українського центрального комітету, голова польсько-українського товариства, співробітник Українського наукового інституту у Варшаві.

Єжи Стемповський один із найвизначніших польських есеїстів. Еміграція займає особливе місце у житті поета, адже завдяки їй він стає вільним від усіх культурно-суспільних норм свого суспільства. Це дає змогу подивитися Стемповському на ситуацію з іншої перспективи. Листи поета – це особливі есе, які спрямовані не лише до адресата, а до широкої аудиторії. Єжи Стемповський у своїх судженнях завжди волів опиратися на мудрість класиків, що можна простежити у його творах. Беззаперечно це впливало на стиль письменника, манеру писання. Він любив багато подорожувати по світу, адже подорожуючи есеїст прагнув знайти себе, розкрити власне я та осмислити буття людини.

Перші літературні твори письменник опублікував у Польщі, це нарис «Пілігрим» («Pielgrzym» 1924), памфлет «Пан Йов’яльський та його спадкоємці» («Pan Jowialski i jego spadkobiercy» 1931), нарис «Химера як тварина потягу» («Chimera jako zwierze pociągowe», 1933), де порушені в основному проблеми розвитку мистецтва.

1921-1925 рр. працював дипломатичним кур’єром у Міністерстві закордонних справ. Єжи Стемповський брав участь у польсько-радянській війні (1920 р.) в якій загинув його молодший брат. Пізніше працював у польській телеграфній агенції в Парижі та Женеві. З 1926 року працює у Варшаві при президенті Ради Міністрів.

18 вересня 1939 року разом із Станіславом Вінцензом незаконно перетнули польсько-угорський кордон. Він подорожував Італією, Югославією, Швейцарією. Єжи Стемповський довгий час проживав у Берні.

На початку Другої світової війни виїхав за кордон, з 1940 р. проживав у Швейцарії. Саме на еміграції письменник неодноразово згадує свою “ближчу батьківщину” (за висловом Є. Стемповського) – долину Дністра, Україну. Українська тематика проходить через усю творчість письменника, з’являється у вигляді порівнянь, алюзій, відступів.

У 1948 році почав тісно співпрацювати з щомісячником «Kultura» («Kультура»). Після війни відвідав Німеччину і Австрію. Свої враження про подорож опублікував у своєму славнозвісному «Щоденнику». Саме завдяки довготривалій та міцній співпраці з журналом було вміщено українські матеріали. Єжи Стемповський підтримував зв’язки з Леонідом Мосендзою, Юрієм Шевельовим. Дружба з Євгеном Маланюком мала спільне підґрунтя у творчих поглядах. У журналі з’являються літературні твори, різноманітні статті присвячені українській літературі. Поет неодноразово висвітлює проблематику різноаспектного бачення української культури та історії на тлі українсько-польських відносин. Роздуми про польсько-українські стосунки, про бачення України були відображені у книзі Єжи Стемповського «В долині Дністра» ( розділи «Багаж з калинівки» та «Київський похід») були перекладені у журналі «Всесвіт» (1994, № 4) К.Москальцем.

З 1954 року і до останніх днів свого життя, Єжи Стемповський, публікував цикл «Нотатки вайлуватого перехожого» («Notatnik niespiesznego przechodnia») до якого входили різноманітні есе, рецензії, спогади. 1951-1954 працював перекладачем аргентинського посольства у Берні.

Єжи Стемповський опублікував понад сотню статей, найпопулярнішими серед яких були есе, де письменник розглядав актуальні питання з історії культури, літератури, мистецтва, політики, українсько-польських взаємин.

1999 – лауреат нагороди польського журналу еміграції в Парижі «Культура» ім. Зигмунта Херца.

• Serednicki A. Jerzy Stempowski o sprawach ukraińskich. Olsztyn, 1997.
• Kowalczyk A.S. Nieśpieszny przechodzień i paradoksy. Rzecz o Jerzym Stempowskim. Wrocław, 1997.
• Pan Jerzy. Śladami niespiesznego przechodnia. Wspomnienia, szkice i artykuły o Jerzym Stempowskim, Warszawa 2005
• Lesław M. Bartelski: Polscy pisarze współcześni, 1939-1991: Leksykon. Tower Press, 2000

• Есєїстиції Єжи Стемповського
• Два есеї Єжи Стемповського
• Літературознавчі студії: компаративний аспект