Ібн Худ аль-Даула

Походив з династі Худидів. Син Мухаммада ібн Юсуфа ібн Худа, володаря Аль-Андалуса. У 1241 році йому вдалося повалити еміра Зайяна ібн Марданіса та відновити владу своєї династії в Мурсії. Невдовзі зазнав поразки від кастильсько-леонського війська, визнавши зверхність короля Фернандо III.

1242 року арагонські військами захопили північні землі тайфи з містами Чинчилья й Єсте. Для зупинення цього наступу 1243 року уклав з з королем Кастилії Алькараський договір, за яким зобов'язався сплачувати данину та оголосив інфанта Альфонсо одним зі своїх спадкоємців. 1244 року визнав Альмісрський договір між Кастилією та Арагоном, що стосувався арагоно-мурсійського кордону.

У 1240-х роках за допомогою кастильських військ підкорив Лорку, Оріуелу, Мулу та Архону, де місцеві намісники стали незалежними. Втім лише у 1250 році отримав у володіння Лорку, Альканте, Оріуелу. Водночас того ж року мусив погодитися на створення Картахенської єпархії, якій підлягали християни, піддані аль-Даулу.

З 1252 року аль-Даула не зміг протистояти посиленому втручанню у справи тайфи Кастилії. Спочатку новим кастильським королем Альфонсо X було впроваджено посаду верховного аделантадо, що став контролювати судові справи стосовно християнського населення та військову діяльність тайфи.

З 1257 року посилюється також втручання королівства Арагон. Помер Мухаммад ібн Худ Баха аль-Даула наприкінці 1259 або на початку 1260 року. Йому спадкував син Абу Джа'фар.

• Rodríguez Llopis, Miguel (2004). Historia de la Región de Murcia. Murcia: Tres Fronteras. ISBN 84-7564-200-4.