Іванов Микола Іванович (профспілки)
Микола Іванович Іванов (нар. 1883, місто Севастополь Таврійської губернії — розстріляний 1937) — радянський партійний і профспілковий діяч, голова Південного бюро ВЦРПС. Член ЦК КП(б)У в листопаді 1920 — липні 1921 р. Кандидат у члени Політичного бюро ЦК КП(б)У в листопаді 1920 — липні 1921 р. Член Організаційного бюро ЦК КП(б)У в листопаді 1920 — липні 1921 р. Жертва сталінських репресій.
| Іванов Микола Іванович | |
|---|---|
| Народився |
1883 місто Севастополь Таврійської губернії |
| Помер | 1937 |
| Національність | росіянин |
| Діяльність | державний діяч |
| Партія | ВКП(б) |
Життєпис
Народився у робітничій родині. Закінчив чотирикласну початкову школу. Трудову діяльність розпочав у 1898 році слюсарем на механічному заводі в місті Севастополі. Потім працював на підприємствах Павлограда, Таганрога, Катеринослава.
Брав участь у революційному русі. У 1906—1908 роках — складач підпільної друкарні Севастопольської організації РСДРП.
У 1911 році був висланий на поселення у місто Великий Устюг Вологодської губернії, де перебував до 1914 року. У 1914—1917 роках — слюсар на заводах Іркутська та Петрограда.
Після Лютневої революції 1917 року — голова Центральної ради металістів у Петрограді. Потім працював завідувачем відділу праці Ради народних комісарів Північно-Західної області.
У травні 1920 — липні 1921 року — голова Південного бюро ВЦРПС у місті Харкові.
З 1921 року — завідувач Петроградського губернського відділу комунального господарства.
У 1926—1927 роках — заступник голови виконавчого комітету Ленінградської губернської ради. У 1927—1929 роках — заступник голови виконавчого комітету Ленінградської обласної ради.
Потім працював начальником ряду промислових будівництв у Ленінграді.
1937 року заарештований органами НКВС. Засуджений до розстрілу та страчений. Посмертно реабілітований.