Іван Несвизький
Іван Несвизький (Несвицький, Несвіжський) (*д/н — після 1410) — політичний та військовий діяч часів Великого князівства Литовського.
| Іван Несвизький | |
|---|---|
| Народився | невідомо |
| Помер | після 1410 |
| Підданство | Велике князівство Литовське |
| Титул | князь |
| Рід | Несвицькі |
| Діти | 1 син |
Життєпис
Походив з занепалого роду Несвицьких (або Несвизьких) з Поділля. Про його батьків відсутні достеменні відомості. Вперше згадується разом з братом Григорієм, коли 26 квітня 1387 року в Лєнчиці (королівство Польща) як васал Дмитра-Корибута Ольгердовича, князя Новоград-Лиоовського і Сіверського, поручився за вірність свого сюзерена перед королем Владиславом Янайлом та королевою Ядвігою. Того ж року 12 жовтня у Луцьку Іван Несвизький разом з іншими поручився перед королем Польщі за боярина Олехну (Олександра) Дмитровича, луцького старосту. 1388 року підписав ще одну подібну грамоту.
З 1400 року входив у почту великого князя Вітовта, що дозволило відновити власні володіння. 1403 року засвідчив грамоту Вітовта, в якій той обіцяв не миритися з тевтонським орденом без згоди короля Владислава Ягайли. При цьому ім'я Івана Незвизького стояла серед найвпливовіших князів, що на думку дослідника С.Келембета, свідчить про піднесення статуса князя. В цей період Іван Несвизький разом збратом відновив родинні володіння, що включали князівства Вінницьке та Божське. також почали придбання в колишньому Перемишлянському князівстві.
Остання письмова згадка про Івана Несвизького (вже згаданий як Несвицький) відноситься до 9 березня 1410 року, де він бра участь у розмежування володінь на Теребовлянщини. Ймовірно загинув в Грюнвальдській битві або дещо пізніше.
Родина
- син Іван, що перебував у шлюбі з Ярохною Бібельською. Засновник роду Несвицьких-Передільницьких.
Джерела
- Собчук В. Д. З історії титулованої української аристократії пізнього середньовіччя (Становлення роду князів Збаразьких та його володінь на Волині) // Молода нація. — К., 2000, № 1. — С. 228—245.
- Келембет С. Князі Несвізькі та Збаразькі: XIII — початок XIV століть, Кременчук: Християнська зоря, 2017. — С.80—83