Іван Черевчей
Іва́н Черевче́й (? — 1540) — діяч київського магістрату, війт Києва в 1528–1540 роках.
| Іван Черевчей | |
|---|---|
 {{{ім'я}}} | |
| Війт Києва | |
| 1528 — 1540 | |
| Попередник | Ян |
| Наступник | Ян Дхоревський |
| Народився |
кін. XV ст.
|
| Помер |
1540 Київ |
| Підданство | Велике князівство Литовське |
| Рід Черевчеї | |
| Діти | три сини і донька |
| Релігія | православ'я |
Життєпис
Походив з хрещеного татарського роду Черевчеїв (Шереуши). Належав до шляхти або міщан, достеменно не встановлено. Займався торгівлею з Західною Європою. Ймовірно, у 1510-х роках був активним членом київського магістрату, обіймаючи посади райця і радця. Напевне, був серед тих, хто в 1514–1516 роках звертався до короля Сигізмунда I щодо підтвердження магдебурзького права і розширення прав магістрату.
Перша згадка відноситься до 1524 року, коли спочатку став радцем Старої ради (до неї належали «патриціанських» родів міста), а незабаром став бурмистром. У липні того ж року з ним судився війт Ян (прізвище невідоме), оскільки Черевчей перебрав на себе частину війтівських доходів, чим завдав війтові збитку у 100 кіп литовських грошей і надалі відмовлявся їх сплатити.
Невідомо про хід протистояння з війтом, проте вже на початку 1528 року Черевчея обрано війтом. 30 червня того ж року було видано королівський привілей на війтівство для Івана Черевчея. Останній спільно з магістратом розпочав діяльність зі збереження та розширення прав міщан, але не зміг домогтися вільного обрання війта. 1529 року Сигізмунд І підтвердив права магістрату та київських міщан.
У 1530-х роках отримав від великого князя і короля Сигізмунда I привілей на Введенську ниву, що тягнулася за Михайлівською стежкою до Києво-Печерського монастиря. За його каденції відбулося посилення впливу роду Черевчеїв. Про здобутки магістрату в цей час нічого невідомо. Помер у 1540 році, оскільки тоді вже розглядалася його спадщина між синами.
Родина
Джерела
- Білоус Н. О. Привілеї на війтівство київським міщанам Черевчеям Архівовано 22 грудня 2018 у Wayback Machine. // Архіви України. — 2002. — Вип. 4-6 (250). — Липень—грудень. — С. 239–242.
- Попельницька О. Історична топографія київського Подолу XVII — початку XIX століття / відповід. ред. М. Ф. Дмитрієнко. — К. : ВД «Стилос», 2003. — С. 230. — ISBN 966-8518-03-9.