Івін Борис Іванович

Борис Іванович Івін (нар. 1909, Санкт-Петербург, Російська імперіяпом. 1942, Ленінград, СРСР) — радянський футболіст і тренер, виступав на позиції нападника або півзахисника.

Борис Івін
Особисті дані
Повне ім'я Борис Іванович Івін
Народження 1909(1909)
  Санкт-Петербург, Російська імперія
Смерть 1942(1942)
  Ленінград, СРСР
Громадянство  СРСР
Позиція нападник,
півзахисник
Професіональні клуби*
РокиКлубІгри (голи)
1927—1929 «Червоний виборжець» (Лн) (КФК)
1930 «Виборзький металіст» (Лн) (КФК)
1931—1932 ЛМЗ (КФК)
1933 «Динамо» (Од) (КФК)
1934—1935 ЛМЗ (КФК)
1936—1941 «Зеніт» (Лн) 75(10)
Тренерська діяльність**
СезониКомандаМісце
1934
1938
ЛМЗ
«Сталінець» (Лн)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Життєпис

Дитинство Бориса Івіна пройшло у дачному селищі під Санкт-Петербургом (нині мікрорайон Шувалово-Озерки). Захоплювався футболом, важкою атлетикою, лижами та стрибками з трампліну. Серйозно грати у футбол почав у команді Виборзького району у першості Ленінграда. З липня 1929 року виступав за другий склад збірної міста. 1930 року грав за збірну СРСР, став її капітаном.

На початку 1930-х Івін перейшов у команду заводу «Червоний Виборжець», де виділявся великими організаторськими здібностями, що призвело до конфлікту, і на початку 1934 року Івін перейшов у команду ЛМЗ «Сталінець». Туди він запросив групу сильних футболістів, сам став тренером[1] та капітаном команди[2], багатьма фахівцями вважався одним із найкращих хавбеків СРСР. На початку сезону 1938 року в команді стався конфлікт із головним тренером Петром Філіпповим, який подав у відставку, і виконувачем обов'язків тренера був призначений Борис Івін. Домашній матч 4 червня з московським «Спартаком» «Сталінець» програв 0:4, і команду прийняв Костянтин Єгоров. У червні 1940 року «Зеніт» знову очолив Філіппов, а Івін пішов з команди, але залишився працювати на ЛМЗ.

Кількість зіграних за «Сталінець»/«Зеніт» поєдинків та забитих м'ячів відповідно до різних джерел різне:

  • 55 матчів, 7 голів у групі «А» (1938—40), понад 20 матчів, 3 голи у групі «Б» (1936—37).
  • 69 матчів (55 — у чемпіонаті, 14 — у кубку СРСР), 8 голів (7 — у чемпіонаті та 1 — у кубку СРСР)[3].
  • 87 матчів (55 — у чемпіонаті, 14 — у кубку СРСР та 18 у групі «Б»), 8 голів (7 (1 — з пенальті) у чемпіонаті та 1 у кубку СРСР)[4].
  • 56 матчів, 7 голів у групі «А».

Загинув на початку 1942 року, намагаючись затримати злочинця у військовому Ленінграді.

Досягнення

Примітки

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.