Ігнасіо Сарагоса

Ігнасіо Сарагоса народився в селищі Ла Байя де Еспіріту Санто (нині Голіад) у штаті Коауїла і Техас і був другим сином у родині Мігеля Сарагоси Вальдеса і Марії де Хесус Сегін Мартінес. Коли техаські повстанці добилися незалежності Техасу від Мексики, Мігель Сарагоса, як солдат мексиканської армії був змушений з родиною переїхати в Матаморос, а потім у 1844 році в Монтеррей, де Ігнасіо вступив до семінарії, яку залишив 1846 року, переконавшись, що не має священицького покликання. Коли США вторглися в Мексику, Ігнасіо спробував записатися в кадети, але йому відмовили. Коли почалася революція Аютла проти диктатури Санта-Анни, Сарагоса примкнув до неї, з цього моменту борючись на боці лібералів. 1853 року він приєднався до армії штату Нуево-Леон у званні сержанта, і коли його полк включили до складу Мексиканської армії, був підвищений в чині до капітана.

У ході Війни за реформу, між лібералами і консерваторами, Ігнасіо Сарагоса так само був на боці лібералів і підтримав конституцію 1857 року і президента Беніто Хуареса. Проведений у генерали в грудні 1860 року. Воював під командуванням Хесуса Гонсалеса Ортеги в битві біля Кальпулальпана, що закінчила Війну за реформу. 1861 року президент Беніто Хуарес призначив Сарагосу військовим міністром.

Дивізійний генерал Ігнасіо Сарагоса, 1862

Коли почалась троїста інтервенція, Ігнасіо Сарагоса покинув пост військового міністра і, попрощавшись з дружиною, яка вмирала від пневмонії (її він не побачить більше ніколи), був відправлений у Сан Луїс Потосі, щоб організувати й очолити наспіх зібрану армію. Армія, що частково складалася з добровольців, а частиково була укомплектована на основі військової повинності, страждала від нестачі зброї, одягу, харчів, так що новому командувачу довелося вирішувати не тільки питання навчання не дуже досвідченої армії, але й питання постачання, що особливо гостро стояли після недавно завершеної громадянської війни. Він зустрів французьку армію графа Лоранса, що просувалася вглиб країни, в битві на висотах Акульцинго 28 квітня 1862 року, маючи на меті затримати французів і завдати їм максимально можливих втрат, проте незабаром змушений був відступити до Пуебли — мало не єдиного придатного для оборони міста на шляху до Мехіко.

Сарагоса прибув до Пуебли 3 травня і наказав терміново організувати оборону, побудувавши оборонну лінію, засновану на фортах Лорето і Гвадалупе. Сарагоса практично не мав часу на підготовку оборони проти кращої армії тієї епохи, з силами що кількісно і якісно поступалися противнику. Крім того, він зіткнувся з перспективою з'єднання сил мексиканських консерваторів, що програли в недавній громадянській війні, з французькою армією інтервентів. Частину сил і без того невеликої армії, що обкопувалась у Пуеблі, він послав проти військ генерала Маркеса. З перемогою в битві біля Атлішко 4 травня можливість об'єднання французів і сил консерваторів минула. Оскільки Пуебла була містом консерваторів і в ній був сильним вплив церкви, то існував реальний ризик, що городяни піднімуть повстання проти армії. З тієї ж причини французи разом із впливовими консерваторами вважали, що легко візьмуть Пуеблу. На світанку перед битвою 5 травня генерал Сарагоса звернувся до своїх солдатів:

Наші вороги — це найкращі солдати в світі, але ви — найкращі сини Мексики і у вас хочуть забрати вашу батьківщину.

Оригінальний текст (ісп.)

Nuestros enemigos son los primeros soldados del mundo, pero vosotros sois los primeros hijos de México y os quieren arrebatar vuestra patria.

Після трьох годин битви французи, зазнавши значних втрат, змушені були відступити, переслідувані мексиканцями. Французька армія, визнана на той момент найкращою в світі, що мала славу перемог в Алжирі, у Французькому Індокитаї, в Криму, укомплектована досвідченими солдатами, зокрема зуавами — елітою французьких військ, була розгромлена напіводягненою, погано озброєною і недоукомплектованою армією під командуванням генерала Сарагоси. Коли новина про поразку досягла Європи, у французькому суспільстві почалася справжня істерика, інтелігенція виступила проти інтервенції в Мексику.

В історію увійшла фраза генерала Сарагоси з його доповіді військовому міністру Мігелю Бланко Мускісу:

Зброя нації покрилося славою. Французькі війська в битві трималися мужньо, а їх командир повівся нерозумно

Оригінальний текст (ісп.)

Las armas nacionales se han cubierto de gloria. Las tropas francesas se portaron con valor en el combate y su jefe con torpeza

Незабаром після битви, внаслідок тягот кампанії Сарагоса захворів черевним тифом і 8 вересня помер.

• Декретом президента Хуареса його ім'ям названо місто Пуебла-де-Сарагоса.
• Його ім'я носить штат Коауїла (офіційно: Коауїла де Сарагоса).
• На честь нього місто Гуаймас у штаті Сонора, яке стало називатися Гуаймас-де-Сарагоса.
• Указом президента Плутарко Еліаса Кальєса місто Тіхуана деякий час носило ім'я Сарагоси, але назва не прижилася.
• У фільмі П'яте травня: Битва (2013) генерала Сарагосу зіграв Куно Бекер.

• Лекція Пако Ігнасіо Таїбо «Ігнасіо Сарагоса»
• Лекція Пако Ігнасіо Таїбо «Битва при Пуеблі»