Іджлал Ар

Народилася 1904 року. Стала однією з перших оперних співачок Туреччини[1].

Працювала на стамбульській кіностудії «İpek Film Studios». Режисер Мухсін Ертуграл пропонував Ар стати акторкою, але вона відмовилася. Під час роботи на кіностудії Ар познайомилася з поетом Назимом Хікметом, який працював там сценаристом. Згідно зі спогадами, «хоча він уже був одруженим, у Назима Хікмета склалися стосунки з рудоволосою дівчиною. Він писав пісні для оперет, в яких діяли рудоволосі дівчата, і читав їх їй»[2].

1933 року вийшла заміж за Ведата Ара, який, здобувши освіту у Парижі, працював на одній студії з Іджлал. Незабаром після заміжжя звільнилася з роботи і зайнялася веденням домашнього господарства. Пізніше почала працювати в стамбульському управлінні театрами[2].

Померла 2 жовтня 2007 року у віці 103 роки[1].

Сім'я Іджлал проводила зустрічі з друзями, на яких танцювали турецьке танго під акордеонний акомпанемент Неджіпа Джелала. Під час однієї з цих зустрічей директор стамбульського радіо Месут Джеміль запропонував Іджлал співати на радіо. Вона виступала під псевдонімом «Червоний Місяць» (тур. Kızıl Ay), обраним через її руде волосся[2].

У 1950-х роках у Стамбульській консерваторії почав створюватися хор під керівництвом Мухіттіна Садака. Ар вступила до нього і виступала дев'ять років. Також вона була солісткою. Її наставниками в цей період були Мухіттін Садак, а також італійський композитор і вчитель співу Італо Бранчуччі[2].

Перший концерт хору консерваторії відбувся 1950 року і привернув увагу. Хор, у складі якого було 70 осіб, був незвичним явищем для Туреччини тих часів. На концертах хору використовували музику Гайдна, Брамса і Шумана. Критик Фарук Єнер писав про Іджлал: «Її майбутнє як співачки сопрано після сольного виступу видавалось блискучим». Після другого концерту хору, що відбувся 1951 року і на якому Іджлал сольно виконала Третю пісню Еллен Шуберта, в рецензії газети «Akşam» високо відзначено співочі якості Іджлал.