Іді Фалко

Народилася 1963 року в Брукліні, Нью-Йорку. Її мати — актриса Джудіт Андерсон, а батько — Френк Фалко, джазовий барабанщик[3]. Батько мав італо-американське походження, а мати шведсько-американське[4]. Крім Іді у батьків було троє дітей — Джозеф, Поль і Рут. Її дід — новеліст, драматург і поет Едвард Фалко, працював на посаді професора в Політехнічному університеті Вірджинії. Дитинство Іді провела в Нортпорті та Вест-Ісліпе[5] на Лонг-Айленді. Фалко закінчила Northport High School у 1981 році. Після закінчення школи грала в мюзиклі My Fair Lady. Відвідувала акторські курси в SUNY Purchase, де з нею також навчалися майбутні актори Стенлі Туччі та Вінг Реймс, з якими вона товаришує й понині.

Іді Фалко розпочала свою кар'єру наприкінці вісімдесятих і наступне десятиліття виконувала, переважно, ролі другого плану в незалежних кінофільмах. Вона номінувалася на премію «Незалежний дух» за найкращу жіночу роль за фільм «Закон неминучості» (1992), а в 1997 році отримала приз Американського інституту кіномистецтва за головну роль в картині «Ціна життя»[6][7]. На телебаченні її кар'єра складалася головним чином з другорядних ролей у серіалах «Закон і порядок», «Забійний відділ» і «В'язниця Оз», за участь у яких Іді Фалко отримувала похвалу від критиків за свій натуралістичний акторський стиль. У 1997 році вона зіграла головну роль в телевізійному пілоті, заснованому на фільмі «Фарго».

У 1999 році Фалко отримала свою найвідомішу роль у серіалі каналу HBO «Клан Сопрано». Серіал досяг несподіваного успіху, а Фалко в свою чергу п'ять разів висувалася на премію «Еммі» за найкращу жіночу роль у драматичному серіалі, вигравши тричі. Також вона отримала дві нагороди «Золотий глобус» за найкращу жіночу роль в телевізійному серіалі — драма і п'ять премій Гільдії кіноакторів США[7].

Після завершення серіалу, Фалко вирішила позбутися свого драматичного образу з серіалу, загравши комедійну роль конгресвумен в сіткомі «Студія 30», яка принесла їй номінацію на «Еммі» в категорії «Найкраща запрошена актриса в комедійному телесеріалі»[7]. У 2009 році вона повернулася до регулярної роботи на телебаченні з головною роллю в чорній комедії «Медсестра Джекі» про медсестру-наркоманку. Серіал отримав підтримку у критиків, але негативно був сприйнятий медичними працівниками[6].

У 2010 році Фалко виграла «Еммі» за найкращу жіночу роль у комедійному серіалі, а при отриманні нагороди скромно заявила, що вона не смішна[8]. Вона також неодноразово номінувалася на «Золотий глобус» і премію Гільдії кіноакторів США за свою роль в серіалі. У 2011 році вона номінувалася на «Тоні» за найкращу жіночу роль другого плану у п'єсі за участь у бродвейській постановці «Будинок синього листя»[9].

Іді Фалко ніколи не була заміжня. У неї є прийомний син Андерсон і прийомна дочка Мейсі, яких вона всиновила в 2005 і 2008 роках відповідно[10].