Ізабелла I (королева Єрусалиму)

Народилася у 1172 році у родині короля Амальріка I та та його другої дружини Марії Комнін. У 1174 році втратила батька. Мати вийшла заміж вдруге — за Баліана Ібеліна. Своє дитинство провела у Наблусі. За часи правління хворого Балдуїна IV мати разом з Ібеліном намагалися зробили Ізабеллу спадкоємицею трону. Вони наполягали, що саме вона народилася від законного шлюбу. У 1180 році відбулися заручили Ізабелли з представником родини Торон. Це було необхідно, щоб підтвердити статус Ізабелли як майбутньої королеви. Водночас шлюб з маловпливовою родиною забезпечував панівне становище Марії Комнін та Баліана Ібеліна. У 1183 році вона взяла шлюб з 10-річним Онфруа IV де Тороном. Весілля відбулося у Керакі Моавському. В цей час його взяв в облогу Салах-да-Дін. Втім, завдяки своєчасній допомозі короля Балдуїна IV молодят вдалося врятувати від полону. Після весілля деякий час тривала боротьба за право на спадкоємництво королівства між Ібелінами, прихильниками Ізабелли, та Сибілою, яка спиралася на новоприбулих лицарів, здебільшого із Франції. Зрештою остання домоглася призначення свого чоловіка Гвідо Лузіньяна.

З цього моменту до 1190 року Ізабелла ніякої ролі у політиці не відігравала. З початком Третього хрестового походу Ібеліни знову почали плести інтриги, щоб передати корону Ізабеллі. Вони вирішили спиратися на Конрада Монферратського. Після смерті королеви Сибіли почалися інтриги стосовно передачі влади Ізабелі. У 1190 року Марія Комнін влаштувала розрив шлюбу доньки з Онфруа Тороном, а у 1191 році Ізабелла вийшла за Конрада Монферрата. При цьому вона не прийняла королівський титул, передавши його чоловікові. Але той вже 1192 року був вбитий. Тоді за наполягання короля Річарда I Левового Серця Ізабеллу пошлюбив його небіж Генріх Шампаньський. Цього разу Ізабеллу I оголосили королевою. Проте вона нею залишалася номінально, за неї правив чоловік. Мешкала вона в цей час у Тірі. У 1197 році внаслідок нещасного випадку загинув Генріх. Наступного року за наполяганням роду Ібелінів королева вийшла заміж за Амальріка Лузіньяна. Вона знову передала реальну владу чоловікові та Ібелінам. Померла Ізабела I 5 квітня 1205 року в Акрі, куди було перенесено столицю Єрусалимського королівства.

1. Чоловік — Онфруа IV (1166—1197), син Онфруа III, володаря Торона

2. Чоловік — Конрад (1140—1192), маркграф Монферратський

Діти:

• Марія (1192—1212)

3. Чоловік — Генріх II (1166—1197), син Генріха I, графа Шампані

Діти:

• Марія (1193—1205)
• Аліса (1195—1246)
• Філіппа (1197—1250)

4. Чоловік — Амальрік Лузіньян, король Кіпру

Діти:

• Сибіла (1198—1252)
• Мелісенда (1200—1249)
• Амальрік (1201—1205)

• Régine Pernoud, La femme au temps des croisades, Paris, Stock, 1990, 405 p. (ISBN 2-234-02229-0)
• Nicholson, Helen J. (ed.) The Chronicle of the Third Crusade: The Itinerarium Peregrinorum et Gesta Regis Ricardi, 1997, ISBN 0-7546-0581-7

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Ізабелла I (королева Єрусалиму)

• Jerusalem Kings. Foundation for Medieval Genealogy.