Інал (титул)

Інал (їnal/inäl) — давньотюркський титул з двома основними тлумаченнями терміна:

«I. 1. Син жінки з ханського роду і простолюдина; особа, яка має знатне походження; високородний; 2. титул, посаду. II…. Ім'я власне»

[1]. Про термін «інал» цікаві повідомлення ранньосередньовічних авторів привів С. М. Ахинжанов:

«у Махмуда Кашгарського є відомості для початку XI ст. про існування серед кипчаків якогось хана по імені Інал Уз. Інал є одним з тюркських титулів та означає спадкоємець престолу»

[2]. Аль-Хорезмі (Х в.) повідомляв таке:

Їна-Тегін — це спадкоємець джаббуї, і у кожного ватажка тюрків — царя або Дехкан — є Їна, тобто спадкоємець.

[3]. Інал займав одну з вищих ступенів в соціально-політичній ієрархії огузо-туркменського суспільства X—XI ст.

Термін активно вживався і в XIII столітті, в Отрарі намісником був Іналчік («Кадир-хана»).

Інал (кит. а-ШЕ) були правителі єнісейських киргизів, що і підтверджується відповідним свідоцтвом Рашид-ад-Діна: «Титул [ каждого] їх государя, хоча б він мав інше ім'я, — інал»[4].

Л. Будагов привів відомості про те, що у киргизів «дікокаменних» (тобто киргизів Тянь-Шаню та Паміру) цей термін «позначає цар, хан».[5]

Ще в XVII столітті Абул-Газі повідомляв, що «Киргизи свого правителя називають Іналь; це слово у них те ж, що у Монголів (каан) та Таджиків падшах».[6]

Примітки

  1. Древнетюркский словарь. — Л., 1968. — С. 207
  2. Ахинжанов С. М. К этимологии термина «Андар аз Кыфчак» // Историко-культурные связи народов Южной Сибири. — Абакан, 1989. — С. 92.
  3. Абу-Абдаллах Хорезмі. Мафатих ал-улум. Материалы по истории туркмен и Туркмении. Т. I. 1939 // Труды Института Востоковедения. Вып. XXIX. — С. 219.
  4. Рашид-ад-дин. Сборник летописей. Т. I. Кн. I. — М.; Л., 1952. — С. 150.
  5. Будагов Л. Сравнительный словарь турецко-татарских наречий. Т. I. — СПб., 1869. — С. 212.
  6. Родословное древо тюрков. Сочинение Абуль-Гази, Хивинского хана/Перевод и предисловие Г. С. Саблукова. — Казань, 1906. — С. 39. Ср.: Кононов А. Н. Родословная туркмен. Сочинение Абу-л-Гази, хана хивинского. — М.; Л., 1958. — С. 95-96.

Див. також

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.