Інноваційна активність

Інноваційна активність — відмінна особливість динамічної реалізації сукупності цілеспрямованих процесів, що за рахунок упровадження інноваційних перетворень з урахуванням взаємодії факторів зовнішнього і внутрішнього середовищ забезпечують підприємству певні конкурентні переваги. Тобто це комплексна характеристика інноваційної діяльності в динаміці.[1]

За своєю сутністю інноваційний розвиток підприємства відноситься до циклічних процесів. Наприкінці кожного циклу перехід на якісно новий рівень розвитку забезпечується синтезом еволюційних і революційних перетворень. Інноваційна активність також піддана циклічним коливанням. Відповідно до різних фаз циклу інноваційного розвитку (спад, депресія, зростання) періодично відбувається зміна рівня активності.[2]

Інноваційна активність має вплив з боку чинників, які існують в середині підприємства (ендогенні чинники), які також мають назви чинників внутрішнього середовища, та чинників, які існують поза підприємством (екзогенних чинники), які також мають назви чинників зовнішнього середовища.[3]

До основних факторів інноваційної активності належать:

1. Зовнішні:
   • стан економіки країни, регіону, галузі;
   • становище постачальників;
   • рівень інфляції;
   • величина ставок банківського проценту;
   • податкова політика;
   • стан фінансово-кредитної системи;
   • інтенсивність науково-технічного прогресу;
   • динаміка законодавчої бази;
   • динаміка міжнародних економічних зв'язків тощо.
2. Внутрішні:
   • виробничі процеси на підприємстві;
   • маркетинг підприємства;
   • фінанси підприємства;
   • інвестиції підприємства;
   • інновації підприємства;
   • персонал підприємства;
   • організація виробництва і його підготовка;
   • організація праці та управління нею.[4]

Також існують показники рівня інноваційної активності підприємств — відносні показники, що характеризують ступінь участі підприємств у здійсненні інноваційної діяльності в цілому чи окремих її видах протягом визначеного періоду часу (у залежності від періодичності статистичного спостереження одного року або трьох-п'яти років). Рівень інноваційної активності підприємств звичайно визначається як відношення кількості інноваційно-активних, тобто зайнятих якими-небудь видами інноваційної діяльності, підприємств до загального числа обстежуваних за визначений період часу підприємств у країні, галузі, регіоні і т. д.[5]