Інтавонґ

Був другим сином короля Онг Буна. 1778 року сіамський король Таксин, остерігаючись посилення Бірми вирішив захопити лаоські королівства. Сіамська армія під командуванням майбутнього короля Рами I вдерлась до В'єнтьяну та взяла в облогу столицю[1]. Батько призначив принца Нантасена командувачем війська, що мало протистояти сіамцям. Однак столиця не встояла, й Онг Бун утік до джунглів, а його синів Нантасена, Інтавонґа й Анувонґа, а також дочку Кхамваєн було взято в заручники та вивезено до Тонбурі. Туди ж сіамці вивезли символи королівської влади смарагдового Будду та Прабанг. В'єнтьян потрапив у цілковиту залежність від Сіаму[2].

1781 року після страти батька та сходження на престол у В'єнтьяні старшого брата Нантасена Інтавонґа було проголошено упахатом (віцекоролем), але він залишився при сіамському дворі в якості заручника.

У січні 1795 року Нантасена було звинувачено в підготовці повстання[3]. Після того сіамці ув'язнили його та вивезли до своєї столиці. Оскільки Нантасен не лишив спадкоємців, трон зайняв його молодший брат Інтавонґ. А колишній король помер у полоні влітку того ж року.

Правління Інтавонґа було лише номінальним за реального володарювання Сіаму. Значних подій у той період зафіксовано не було. Інтавонґ помер у лютому 1805 року, після чого трон зайняв його молодший брат Анувонґ.

• W.A.R. Wood (1924). A History of Siam. Chiengmai.
• David K. Wyatt (1984). Thailand: A Short History. Yale University Press. ISBN 0-300-03582-9.; Siamese/Thai history and culture–Part 4
• Viravong, Maha Sila (1964). History of Laos (англ.). New York: Paragon book reprint corp. Архів оригіналу за 27 вересня 2013. Процитовано 21 грудня 2020.
• Stuart-Fox, Martin (2006). Naga Cities of the Mekong: A Guide to the Temples, Legends and History of Laos (англ.). Media Masters. ISBN 978-981-05-5923-6. Процитовано 21 грудня 2020.
• Stuart-Fox, Martin (1998). The Lao Kingdom of Lān Xāng: Rise and Decline (англ.). White Lotus Press. ISBN 978-974-8434-33-9. Процитовано 21 грудня 2020.