Іоган Ернест Мініх

Граф Йоганн Ернст Мініх, в російських документах Сергій Христофорович Мініх (Ernst Johann von Münnich; 30 грудня 1707 — 21 січня 1788 , Санкт-Петербург) — російський політичний діяч, дипломат, мемуарист з роду Мініх . Дід баронеси Кріденер, що мала величезний вплив на Олександра I.

Іоган Ернест Мініх
фр. Ernst de Munnich
Народився 30 грудня 1707(1707-12-30)
Помер 21 січня 1788(1788-01-21) (80 років)
Санкт-Петербург, Російська імперія
Країна  Франція
Діяльність дипломат, землевласник
Знання мов французька
Військове звання генерал-поручник
Рід Q821455?
Батько Бурхард Кристоф Мініх[1]
Мати Christina Lukretia von Witzlebend[1]
У шлюбі з Anna Dorothea von Mengden, Freiin von Altenwogad
Діти Q108859253? і Ernst Gustav, Graf von Münnichd[1]
Нагороди

Біографія

Народився в родині майбутнього фельдмаршала Мініха.

В Росію приїхав у віці 13 років. Навчався в Ризі і Женеві, вивчав юриспруденцію, іноземні мови та філософію. З 1727 працював в Колегії іноземних справ. З 1729 — в російському посольстві у Франції, з 1731 — повірений у справах (в відсутність постійного посла).

В 1733 повернувся в Росію, отримав чин камер-юнкера, в 1737 — камергера, в 1740 — обер-гофмейстера і звання генерал-поручика, користувався прихильністю імператриці Анни Іоанівни, а після її смерті — Анни Леопольдівни.

Після повалення останньої, в 1741 був разом з батьком схоплений, засуджений, позбавлений чинів і маєтків, після чого засланий з родиною в Костромську губернію, а в 1743 — в Вологду, де і пробув на засланні 20 років, аж до смерті імператриці Єлизавети Петрівни.

В 1762, з царювання імператора Петра III, був помилуваний і повернувся в Санкт-Петербург. Тоді ж йому було повернуто чини, нагороди і втрачене майно. В 1763, вже під час правління імператриці Катерини II, отримав чин дійсного таємного радника. З 1764 — член Митної комісії, головний директор митних зборів країни. З 1774 і аж до самої смерті — голова Комерц-колегії.

Відомий мемуарист, І. Е. Мініх в роки вологодській посилання написав «Записки графа Ернста Мініха…», цікаві докладним зображенням придворного життя часів Анни Іоанівни і портретами політичних діячів тієї епохи.

Був нагороджений орденами Св. Олександра Невського (1740), Білого орла (1741) і Св. апостола Андрія Первозванного (1774).

Твори
  • «Записки графа Ернста Мініха, сина фельдмаршала, писані ним для дітей своїх в Вологді в 1758 році».— СПБ, 1817.
  • «Зауваження на записки генерала Манштейна», «Вітчизняні записки». 1825–1828.
  • Мініх І. Е. Листи з Вологди 1756–1758 рр. / Публ., Переклад і коммент. Дм. Толстого // Русская старина, 1887. — Т. 53. — № 2. — С. 465–469.

Література
  • «Росія і російський двір в 1-й половині XVIII століття», СПБ 1891.
  • Для біографії графа Іоанна-Ернеста Мініха // Російський архів, 1866. — Вип. 10. — Стб. 1544–1567.

Посилання
  • Мініх, Ернст. Східна література. Перевірено 29 березня 2011. Процитовано 21 серпня 2011
  1. Pas L. v. Genealogics — 2003. — ed. size: 683713
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.