Історичний науково-дискусійний клуб НДУ ім. М. Гоголя

Перші роки існування нового факультету були складним періодом. Майже з нуля розроблювалися програми нових історичних дисциплін, не вистачало необхідної літератури, давалася в знаки недосконалість методики проведення семінарських занять тощо. Певну напругу відчувало і студентство, що прагнуло ширшого розгляду та вивчення необхідного та цікавого йому матеріалу, використовуючи різні, не завжди традиційні для навчального процесу методики. Викладачі та студенти історико-юридичного факультету разюче відчували «інтелектуальний голод», викликаний недостатньою кількістю наявної інформації.

Проблему подолання «інтелектуального голоду» та обмеженості пізнавального простору студентів рамками курсових і дипломних робіт у свій спосіб намагались вирішити представники талановитого студентського активу. Серед незначної групи студентів факультету поступово виникла ідея створення своєрідного студентського клубу, що мав стати місцем спілкування та обміну думками. Ініціатива створення клубу належала друзям: керівнику наукового сектору студентської ради О. Кривобоку та студенту В'ячеславу Цибі. Найбільшу роль серед них відігравав О. Кривобок — головний організатор та ідейний натхненник майбутнього об'єднання. Засновники Студентського історичного клубу (а саме такою була назва ІНДК протягом 1999–2002 рр.) мали безліч ідей, що зіштовхнулись з їх реалізацією на практиці. Відбувалися часті зустрічі та обговорення, присвячені формам та напрямкам діяльності Студентського історичного клубу (СІК). Вже протягом першого кварталу 1999 р. було вирішено, що формою діяльності майбутнього клубу стануть чергові засідання, переважно дискусійного характеру. Варто зауважити, що СІК створювався групою друзів, які завжди діяли спільно, відстоюючи саме колективні інтереси.

Зважаючи на досвід існування схожих студентських утворень в інших вузах України, було вирішено, що СІК базуватиметься на колективних засадах з рівними правами всіх його учасників. На чолі клубу мав були голова, обраний шляхом таємного прямого голосування всіх членів об'єднання. Ця посада без будь-яких заперечень чи висунення інших кандидатур була надана О. Кривобоку, який став першим головою СІК та виконував свої обов'язки протягом 1999–2001 рр.

Потапенко Максим - голова СІК (2001-2003)

Доленосне значення для Студентського історичного клубу мало перше його засідання, що відбулося в травні 1999 р. Саме з цього часу розпочалася офіційна діяльність об'єднання та саме травень цього року вважається датою заснування клубу. Темою засідання стала «Розвідка і контррозвідка гетьмана Б. Хмельницького», а головним (і єдиним) доповідачем — голова СІК О. Кривобок. Ще до засідання учасники клубу дійшли згоди, що воно буде експериментальне, пробне, і вразі невдачі, наступних зібрань не буде. Дізнатися про розвідку і контррозвідку Б. Хмельницького прийшло послухати п'ять студентів історико-юридичного факультету: доповідач з тієї теми О. Кривобок, В. Циба, Дмитро Стовбуха, Богдан Плужник та Юрій Кресан. Знаменно, що перераховані студенти сформували перший склад СІК 1999–2000 рр. та стали його беззаперечними лідерами в майбутньому. З метою консультативно-корегуючої підтримки на перше засідання був запрошений викладач кафедри історії України доц. О. Ю. Москаленко. Засідання розпочалося у другій половині для. Як згадував навесні 2010 р. В. Циба:

Доповідь О. Кривобока була досить тривалою. Присутні, зрештою, стомились і перестали слухати. Далося в знаки, що голова клубу прочитав лише одне джерело, через що заплутався. Ситуацію врятував доц. О. Ю. Москаленко, який почав ставити доповідачеві ряд запитань, присвячених епосі Б. Хмельницького. Зав’язалась розмова, що переросла в дискусію, учасниками якої стали всі присутні. Так, спільними зусиллями викладача та учасників СІК, перше в його історії засідання було доведено до логічного кінця. Дискусія відбулася, що стало вагомим здобутком першої п’ятірки. Однак, дебютне засідання показало і те, над чим варто було працювати в подальшому. Значним недоліком була невпорядкованість дискусії. Студенти постійно викрикували, перебиваючи один одного. Готуватися до зустрічі повинні були всі, а не один доповідач, також використовувати варто було декілька, а не одне джерело.

Настала вимушена перерва. Засідань не було з місяць. Всі учасники клубу працювали над регламентом засідань та статутом, що мав регулювати внутрішню організацію клубу. Згодом виникло головне правило СІК, виголошене О. Кривобоком:

“Ніколи не перебивати один одного”.

Новий етап діяльності учасників СІК розгорнувся восени 1999 р., після завершення літніх канікул. До клубу вступили нові студенти: Денис Демиденко, В'ячеслав Василенко, Олексій Гарачук, Олег Жадько. До кінця того року було проведено ще три засідання, на яких доповідачами виступали Ю. Кресан та В. Циба. Зросла кількість присутніх на зібраннях. Так, на третьому засіданні «Роль військово-морського флоту в Російській імперії XVIII ст.» було зареєстровано 11 осіб.

У цей час вперше було застосовано методику проведення засідань, що базувалась на виступах доповідача, який висвітлював певний аспект проблеми, та опонента, що відстоював інше, протилежне доповідачу положення. Таке своєрідне протистояння доповідача та опонента внесло помітну позитивну зміну і стало запорукою зав'язки дискусії.

Завдяки спільній роботі учасників клубу було складено «Регламент засідань історичного клубу», що повинен був визначати хід засідання. Так, дискусійне засідання мало складатися з 4 етапів:

• I етап — Виступ доповідача. Час виступу необмежений.
• II етап — Виступ опонента. Час виступу необмежений.
• III етап — Доповідач та опонент відповідають на поставлені аудиторією запитання, та питання один одному.
• IV етап. — Науковий куратор засідання підводить підсумки і визначає переможця дискусії.

З часом час виступів доповідача і опонента було обмежено 30 хвилинами.

Ці положення Регламенту стали основою засідань, хоча й зазнали з часом змін. Зокрема, відпала необхідність визначати переможця дискусії та наявність наукового куратора, вибраного з присутніх на дискусійному засіданні викладачів вузу. У кінці 1999 р. було започатковано письмове оформлення протоколів засідань та організаційних рішень. Був заведений спеціальний зошит, до якого голова клубу О. Кривобок вносив необхідні записи, що включали дату і тему засідання, місце проведення, кількість присутніх членів клубу, викладачів та гостей. На перших сторінках містився Регламент засідань СІК та списки учасників.

Вагому підтримку клубу надавали кафедра історії України та кафедра всесвітньої історії. Інформаційно-консультативну допомогу здійснювали викладачі історико-юридичного факультету Є. М. Страшко, О. В. Ростовська, І. Конончук та О. В. Желіба.

Періодичність дискусійних засідань Історичного науково-дискусійного клубу 1999/2000 навчального року становила 1-2 засідання протягом місяця. Проте, це не означало, що клуб згортав свою діяльність. Кожне зібрання ретельно готувалося всіма учасниками. З метою збільшення кількості дискусійних засідань у березні 2000 р. в складі СІК було утворено дві секції: військово-історичну та всесвітньої історії. Зібрання їх учасників повинні були відбуватись паралельно з основними. Так, у 2000 р. до військово-історичної секції увійшли: В. Циба, Б. Дубовик, Д. Стовбуха та С. Остапенко. Однак, на практиці цей поділ не дав позитивних зрушень і через мало чисельність учасників клубу (в середньому до 10 осіб) секції самоліквідувалися. Студентський історичний клуб часів головування О. Кривобока намагався грати активну роль в житті історико-юридичного факультету та університету загалом. Велися часті дискусії з приводу випуску клубних стінгазет та своєї рубрики в університетській газеті «Альма матер». На 2000 р. припали 195-ті роковини від заснування НДУ ім. М.Гоголя. Відбулися урочисті зібрання викладачів вузу, студентів, випускників та гостей, на яких звучали різні доповіді. Автором однієї з ним став голова СІК О. Кривобок, який розповів про життя студентів Ніжинської вищої школи. На факультетському рівні члени клубу намагались брати участь у організації навчального процесу, зокрема в проведенні семінарських занять. Перша спроба провести семінар була зроблена Д. Стовбухою та В. Цибою, які поділивши академічну групу на дві підгрупи і очоливши кожну з них, намагались шляхом компрометуючих запитань зав'язати дискусію. Проте, група студентів виявилась неготовою до такого виду роботи і надалі така практика припинилась. Розгортання діяльності клубу поставило перед його учасниками проблемо юридичного оформлення об'єднання. Безперечно, що спочатку він діяв як підрозділ наукового сектору студентської ради історико-юридичного факультету, адже його голова О. Кривобок був одночасно і керівником даного сектору. Згодом клуб вийшов з-під контролю ради та став незалежним окремим утворенням студентів факультету. Розпочалася робота над підготовкою власного статуту, що мав упорядкувати дискусійні засідання та детальніше ознайомити студентство з діяльність СІК. Зразок майбутнього статуту клубу приніс викладач О. Желіба, який запропонував скопіювати Статут українського геральдичного товариства. Саме на його основі та завдяки доопрацюванням В. Циби було створено Статут Студентського історичного клубу, що діяв протягом 2001–2008 рр. Розробка Статуту була важливої справою і зайняла приблизно рік. Вже готовий варіант Статуту було надано проректору з наукової роботи з метою його офіційного опублікування.

Коломієць Сергій - голова ІДК (2003-2005)

На межі 90-х та 2000-х років студентство разюче відчувало матеріальні труднощі. Давалася в знаки економічна розруха в новоствореній державі. Показово, що розмір студентської стипендії на 2000 рік нараховував 25-30 гривень. Названа сума не могла задовольнити найнеобхідніші потреби молодої людини, не говорячи вже про важкі життєві ситуації. У зв'язку з цим у середовищі Студентського історичного клубу виникла ідея створення каси взаємодопомоги. На одному з чергових засідань взимку 2001 р. дане питання було винесено на загальний розгляд. Присутній на засідання викладач кафедри історії України І. М. Конончук підтримав ініціативу студентів та згодився надавати всіляку допомогу у реалізації благородного наміру. Після довгих суперечок створення каси взаємодопомоги було юридично скріплено Статутом СІК. За пропозицією О. Кривобока з числа учасників клубу було обрано підскарбія, який мав стежити за збором і збереженням коштів. Першим (і як виявилось, останнім) підскарбієм було обрано Ю. Кресана. Каса взаємодопомоги мала являти собою своєрідну кредитну спілку, кошти якої б йшли на випадки важких життєвих ситуацій студентів та на купівлю необхідної для навчання літератури. За згадками О. Кривобока, до каси вступило 6 чоловік. Перший особистий внесок склав 3 грн. і надалі ці внески стали щомісячними. Планувалося, що каса взаємодопомоги стане не касою СІК, а загально університетською справою. Проте, цьому задуму не судилось збутись. Рядове студентство виявилося байдужим до цієї ідеї і у червні 2001 р., каса була ліквідована.

Станом на 2001 рік засідання клубу вже користувалися певною популярністю серед студентів на викладачів історико-юридичного факультету. Тематика засідань була досить різноманітною: від виключно історичних питань до проблем політології, соціології, філософії та інших гуманітарних наук. Зокрема, було проведено засідання на наступні теми: «Ленінська державність і російське самодержавство: спадковість і відмінність», «Сучасна мовна ситуація в Україні: здобутки чи втрати?», «Війна в історичному розвитку» тощо. Неодноразовими доповідачами виступали О. Кривобок, М. Потапенко, Д. Стовбуха, А. Садов та В. Циба, відповідні записи про яких містяться в зошиті СІК. Показово, що частими учасниками дискусій стали викладачі історико-юридичного факультету О. В. Ростовська, П. П. Овдієнко, В. В. Мартиненко, О. О. Лейберов, І. М. Конончук, О. В. Желіба та викладачі інших факультетів — А. І. Бондаренко, В. М. Солова.

Формування внутрішньої структури Студентського історичного кубу та організація його діяльності на факультеті вимагала створення нової посади — прес-секретаря, що мав перебрати у голови клубу функції ведення протоколів дискусійних та організаційних засідань. Так, 1 березня 2001 р. з-поміж членів клубу було обрано першого прес-секретаря, яким став один з лідерів СІК В. Циба.

20 вересня 2001 р., на першому в новому навчальному році організаційному засіданні голова СІК О. Кривобок зробив звіт про торішню діяльність та добровільно склав свої повноваження, посилаючись на необхідність приділення більшої уваги його науковій роботі. Новим головою Студентського історичного клубу було обрано наймолодшого та найперспективнішого його учасника студента III курсу Максима Потапенка (2001–2003 рр.). З семи учасників СІК 2001/2002 рр. решта всі вже були на IV та V курсах.

Оголошення засідання ІДК на тему: Ясір Арафат: терорист або борець за свободу?

Зміна голови об'єднання не вплинула на роботу клубу, хіба, навпаки, внесла до неї щось нове. Широка обізнаність та молодий запал М. Потапенка у поєднанні з досвідом першого покоління (О. Кривобок, В. Циба, Ю. Кресан, Д. Стовбуха) стали запорукою успішного функціонування СІК. Простежувався високий рівень підготовки засідань та гострота дискусій, відображені в ґрунтовних доповідях і протоколах. Ще до початку засідань на широкий загал вивішувались головні тези майбутнього засідання і всі охочі могли наперед підготуватися. Декілька разів на факультеті виходили випуски Бюлетня клубу, що містили ключові тези доповідачів. Зокрема, зберігся бюлетень присвячений голобалізаційним процесам, що містить твердження В. Циби, С. Коломійця, та викладача О. В. Ростовської.

Стрілко Дмитро - голова ІДК (2005)

Не зважаючи на усталену назву — Студентський історичний клуб, серед студентів історико-юридичного факультету це об'єднання все частіше називалося не інакше як «дискусійний клуб». Розуміли це і його учасники. Така динаміка відгуків призвела до того, що починаючи з 2003 р. клуб змінив назву на Історичний дискусійний клуб (ІДК), що протрималась протягом 2003–2008 рр. Цікавим задумом М. Потапенка та його товаришів було підняття важливості членства ІДК через спробу введення спеціальних значків та створення емблеми клубу, що включала в себе літери абревіатури ІДК, що зазнала невдачі.

З діяльністю Історичного дискусійного клубу пов'язане і створення «Історичного альманаху» — щорічного збірника наукових праць студентів історико-юридичного факультету.

18 лютого 2003 р. в результаті таємного голосування новим головою було обрано студента III курсу Сергія Коломійця (2003–2005 рр.), керівника наукового сектору студентської ради факультету. За головування С. Коломійця було заведено Літопис Історичного дискусійного клубу, до якого було переписано всю попередню документацію за 1999–2003 рр. та протоколи. Літопис є головним письмовим свідченням діяльності клубу та має перехідний характер.

Кудренко Богдан - голова ІДК (2005-2007)

Засідання 2003–2005 рр. стали вдалим продовженням минулих років. Беззаперечним лідером та натхненником цього періоду став Циба В'ячеслав — частий доповідач і ініціатор засідань. До клубу в цей час влились і нові студенти Ярослав Гадзінський, Наталія Ковтун. Варто зазначити, що у цей час у роботу клубу приймали і низка гостей, запрошених членами клубу в залежності від вибраної тематики. Показовим засіданням цього періоду можна вважати дискусію та тему «Вибори без вибору», присвячену подіям «помаранчевої революції». Це засідання було визначне тим, що участь у ньому взяла низка викладачів факультету, які разом зі студентами уважно стежили за подіями, що розгорталися. Так, серед викладачів були присутні Є. М. Страшко, О. В. Ростовська, О. О. Лейберов, П. П. Овдієнко та ін. Студентсько-викладацька аудиторія мала прихильників як В.Ющенка, так і В. Януковича. Серед активних членів ІДК варто назвати С. Коломійця, Б. Кудренка та Д. Стрілка.

Емблема ІНДК

Після Сергія Коломійця та низки учасників, що пішли з вузу разом з ним, діяльність клубу дещо звузилась. Об'єднання переживало разючу кризу, пояснювану відсутністю нових лідерів та непорозуміннями між учасниками клубу. За 2005–2007 рр. клуб змінив ряд голів. Спочатку його очолив Дмитро Стрілко, якого 22 лютого 2005 р. змінив Богдан Кудренко. Протягом 2006–2007 рр. Історичний дискусійний клуб очолював Ігор Коваленко, за сумісництвом керівник наукового сектору студентської ради факультету. Говорити про цей час досить складно, адже відомості про роботу клубу в цей час майже відсутні, оскільки протоколи засідань в Літописі клубу фактично не велися.

Новий етап діяльності клубу розпочався з обранням головою клубу у грудні 2007 р. Валентина Кавунника. Саме Валентину вдалося зібрати нову команду студентів, що почала відроджувати черговість засідань 1-2 рази в місяць. Нове дихання ІДК надали такі студенти як: Володимир Бабка, Олександр Рудьков, Дмитро Гусєв, Алла Жмака, Володимир Лемеха, Віктор Клюзко, Сергій Юрченко, Ярослав Чикало, Роман Желєзко та ін. Теми дискусій були присвячені переважно історії України, зважаючи на загальнодержавні наукові інтереси по відновленню історичної справедливості. Членами клубу підіймалися раніше заборонені в радянські часи теми з історії України, боротьби українського народу за його волю та державну незалежність. Зокрема, на засіданнях у 2008–2009 рр. прозвучали маловідомі факти, присвячені таким темам, як «Воїни УПА та Радянської Армії: значення для українського народу», «Варшавський договір 1920 року: умови укладання, перспективи для української державності», «Батуринська трагедія: історична пам'ять, уроки державності», та «Давньоруська народність: вигадка радянських істориків чи беззаперечна реальність».

Учасники засідання присвяченого хрестовим походам. 2009р.

Клуб завдяки зусиллям його секретаря Дмитра Гусєва (вересень 2008-січень 2009 рр.) почав приділяти значну увагу записам про його діяльність, з метою унеможливити кризу попередніх років. Записи протоколів до Літопису клубу та їх друкована версія стали звичною формою діяльності ІНДК. З провадженням болонської системи у вищих навчальних закладах України та викликаного цим вдосконалення роботи студентських само управлінських структур, змінилась і роль клубу на факультеті. Зокрема, його назва, яка з 2008 р. є Історичний науково-дискусійний клуб. Беззаперечно, що підвищення рівня наукової діяльності студентів кожного вузу є вагомою запорукою надання якісних знань та освіти, яка включає в себе різні форми діяльності. Однією з них стали засідання ІНДК, де молодшим курсам було чого повчитися в успішних студентів Андрія Гнотенка, Ігоря Коваленка, Валентина Ковунника та Євгенія Коваленка.

Кавунник Валентин - голова ІНДК (2007-2009)

В травні 2009 р. головою ІНДК був обраний студент III курсу Роман Желєзко. Вже на початку вересня 2009 р. відбулася нова перереєстрація членів та введення нових посад в середині клубу. Так, було відновлено посаду секретаря ІНДК, що мав вести протоколи засідань та заносити відповідні записи до Літопису. На цю посаду спочатку було обрано О. Рудькова, якого у 2010 р. змінила студентка II курсу Аліна Кудрявцева. Зважаючи на досвід існування каси взаємодопомоги, за рішенням загальних зборів ІНДК було створено фінансовий фонд клубу, що складається з добровільних внесків його членів. Відповідальним за ці кошти є підскарбій, яким з 2009 залишається Анастасія Кавунник.

28 вересня 2009 року було затверджено нині діючу редакцію Статуту ІНДК, що досить відрізнялася від Статуту СІК 2003 р. Новий Статут остаточно закріпив Загальні збори членів клубу найвищим органом внутрішнього самоуправління та науково-дослідницької діяльності ІНДК. Рішення Зборів набуває сили якщо присутніми є більшість дійсних на момент проведення засідання членів клубу. (50% реєстру + 1). Реєстр учасників клубу оновлюється щорічно в травні поточного року. Водночас відбулося і збільшення повноважень голови клубу. Так, у перерві між діяльністю Загальних зборів, в разі відсутності кворуму та під час повсякденної організації науково-дослідної роботи клубу основні керуючі функції належать Голові ІНДК, який обирається з числа дійсних членів клубу (відповідно до реєстру) терміном на один календарний рік.

Важливим кроком до визначенням напрямків діяльності клубу стало ювілейне засідання ІНДК 30 вересня 2009 р., присвячене 10-тій річниці від заснування. На зустрічі були присутні 17 учасників клубу. Також були запрошені декан історико-юридичного факультету Л. М. Мицик, викладачі М. В. Семенова, О. О. Лейберов, О. В. Ростовська; колишні голови клубу — теперішні викладачі кафедри історії України О. П. Кривобок та М. В. Потапенко; активіст 1999–2004 рр. В. Циба. Зібрання розпочалося з урочистого привітання голови Р. Желєзко та вітальних слів присутніх гостей. Друга його частина була присвячена існуючим проблемам і перспективам: історії клубу, ролі його учасників в навчальному процесі і науковій роботі факультету, питанню формування збірника «Історичний альманах», подальшим напрямкам роботи тощо. В ході засідання відбулося представлення нової емблеми ІНДК, художню допомогу у створенні якої надав студент IV курсу Юрій Хміль, та девізу клубу — «Absens carens» («відсутній втрачає»).

Желєзко Роман - голова ІНДК (2009-2012)

Оголошення засідання ІНДК на тему: Чорний біль мирного атому

З вересня 2010 р. ІНДК здійснює співпрацю з Ніжинським міським ліцеєм по організації спільних засідань, де б доповідачами були як члени клубу так учні ліцею. Примітно, що низка членів ІНДК у минулому теж були учнями ліцею та учасниками Малої академії наук (МАН), зокрема: В. Циба, В. Кавунник, Р. Желєзко, А. Кавунник, К. Желєзко та інші. І саме ліцей відіграв не останню роль в набутті сьогоднішніми студентами знань, лідерських здібностей, формування власної позиції тощо.
Тематика засідань ІНДК була досить різноплановою, проте все ж, залишається переважаюче історичне спрямування. Так серед найбільш яскравих засідань клубу у 2010 р. варто назвати наступні: «Діяльність Центральної Ради: захист національних інтересів чи бажання втриматись на плаву», «Футурошок майбутнього», «Образ козака і землероба в українській ментальності», «Роль епідемій і хвороб в історичному поступі».
На початку 2012 р. з ініціативи голови клубу Р. Желєзка було створено клубні значки та Альбом ІНДК. Альбом містить фотографії та коротку інформацію про найактивніших його учасників за 12 р. існування, серед яких є його голови, нинішні викладачі факультету та студенти-учасники.
Історичний науково-дискусійний клуб — це перш за все коло міцних друзів та однодумців, яких об'єднала історія та бажання цікаво та з користю проводити час. Як свого часу зауважив В. Циба:

“Одні студенти з радістю збирались, щоб піти на футбол чи випити пива, а ми йшли на засідання дискусійного клубу.”

4 квітня 2012 р. Загальні збори ІНДК обрали новим головою студента IV курсу Валентина Філя. На дискусійних засіданнях було обговорено теми присвячені сучасній оцінці діяльності ОУН і УПА; ролі фемінізму в сучасному світі; козацькому руху в незалежній Україні, тощо. Активними учасниками засідань були О. Пархеменко, Р. Желєзко, В. Бабка, Я. Бондар, М. Терещенко, Д. Павленко, С. Калантиренко Л. Трейтяк та інші. Разом зі студентами участь брали й викладачі: Є.М. Луняк, О.В. Ростовська, О.В. Желіба, М.В. Семенова.

В березні 2013 р. В. Філь достроково склав повноваження голови ІНДК. Клуб вперше за його історію очолила дівчина - Світлана Калантиренко.