Ісудзу (крейсер)

Ісудзу (Isuzu, яп. 五十鈴) – легкий крейсер Імперського флоту Японії, який прийняв участь у Другій Світовій війні.

«Ісудзу»
五十鈴
Служба
Тип/клас	легкий крейсер типу «Наґара»
Держава прапора	Японія
Належність
Корабельня	верф Uraga Dock у Токіо
Замовлено	1920 фінансовий рік
Закладено	10 серпня 1920
Спущено на воду	29 жовтня 1921
Введено в експлуатацію	15 серпня 1923
На службі	1923 – 1945
Загибель	7 квітня 1945 потоплений підводними човнами у морі Флорес
Ідентифікація
Параметри
Тоннаж	5570
Довжина	162,1 м
Ширина	14,2 м
Осадка	4,8 м
Бронювання	пояс 60 мм, палуба 30 мм
Технічні дані
Рухова установка	4 парові турбіни, 12 парових котлів
Потужність	90000 к.с. (67 МВт)
Швидкість	36 вузлів
Дальність плавання	6 000 миль (11 000 км) на швидкості 14 вузлів
Екіпаж	450
Озброєння
Артилерія	7 × 140-мм / 50 калібрів гармат
Торпедно-мінне озброєння	8 (4х2) × 610-мм торпедних апаратів
Зенітне озброєння	2х 80-мм гармати, 2 х 6,5-мм зенітних кулемета
Авіація	1 гідролітак + 1 катапульта (не пізніше 1934)

07.04.45

Район потоплення «Ісудзу»

Корабель, який відносився до крейсерів типу «Наґара», спорудили у 1925 році на верфі компанії Uraga Dock у Токіо.

16 жовтня 1926-го поблизу Сімоносекі крейсер сів на мілину, після чого в кінці року був віднесений до резерву (за стандартною у Імперському флоті практикою кораблі на час ремонту рахувались у резерві).

З 3 березня 1927-го Ісудзу разом з легким крейсером «Сендай» забезпечували японську воєнну присутність в Китаї на річці Янцзи, втім, вже 15 квітня Ісудзу прибув до Йокосуки, де певний час використовувався як навчальний корабель. З 30 листопада 1929-го Ісудзу ніс сторожову службу на військово-морській базі Мако (на Пескадорських островах у південній частині Тайванської протоки), а з 1 грудня 1930-го був переведений у тому ж статусі до ВМБ Йокосука (Токійська затока). Після проходження чергового ремонту з 1 грудня 1932-го крейсер знову повернувся до Мако та ніс тут службу до серпня 1933-го.

З 1 листопада 1933-го Ісудзу став флагманським кораблем 7-ї дивізії крейсерів, замінивши тут легкий крейсер «Юра». А з 1 грудня 1936-го Ісудзу став флагманом 1-ї ескадри ескадрених міноносців.

20 – 25 серпня 1937-го на тлі початку Другої японо-китайської війни Ісудзу прийняв участь у доставці військ до району Шанхаю. В подальшому корабель приймав участь у патрулюванні біля узбережжя південного Китаю. З 15 листопада 1939-го крейсер став флагманом 2-ї ескадри ескадрених міноносців, при цьому на протязі 1940 року він кілька раз виходив в походи до південнокитайських вод.

З 15 вересня 1941-го Ісудзу перевели до 15-ї змішаної ескадри (флагманом 2-ї ескадри есмінців став легкий крейсер «Дзінцу») і вже 16 вересня корабель відбув з Йокосуки для блокади півдня Китаю. 4 грудня 1941-го Ісудзу вийшов з Амоя для участі у майбутній операції проти британського Гонконгу, який здався 25 грудня. Можливо зустріти вказівки, що в цей період крейсер разом з есмінцем «Ікадзучі» прийняв участь у потопленні канонерських човнів HMS Cicada та HMS Robin.[1] Втім, зазвичай зазначають, що перший з цих кораблів потопила авіація, а другий був знищений самими британцями, щоб запобігти потраплянню до рук ворога після падіння міста.

До 15 січня 1942-го Ісудзу ніс сторожову службу в Гонконзі, а 16 січня прибув до Мако. 26 січня – 3 лютого крейсер супроводжував до Сінгори (наразі Сонгкхла) в одній з найпівденніших провінцій Сіаму конвой з підкріпленнями для японських військ, що вели бої на півострові Малакка, після чого прослідував до Гонконгу, де з 8 лютого та до кінця березня ніс сторожову службу, а на початку квітня пройшов короткостроковий доковий ремонт.

10 квітня 1942-го 15-ту ескадру розформували, а Ісудзу включили до 16-ї дивізії крейсерів. На протязі наступних двох місяців Ісудзу ніс службу у Індонезії, де відвідав (деякі не по одному разу) Балікпапан (центр нафтовидобутку на сході Борнео), Макассар (на південно-західному півострові острова Целебес), Сурабаю (на сході острова Ява), Батавію (наразі Джакарта на заході Яви). У травні 1942-го Ісудзу приймав участь у операції по осадженню гарнізонами Малих Зондських островів, при цьому з 1 травня по 18 червня корабель був флагманом 16-ї дивізії.  20 – 28 червня Ісудзу прослідував до Йокосуки, де до 8 липня проходив короткочасний доковий ремонт.

18 – 26 липня 1942-го Ісудзу перейшов назад до Індонезії, де в наступні кілька діб прийняв участь у операції з осадження гарнізонами ряду островів у морі Банда, зокрема, крейсер прикривав висадку на острові Танімбар.

1 – 8 серпня 1942-го Ісудзу прослідував з острова Амбон до південнобірманського порту Мергуй (наразі М’єй на східному узбережжі Андаманського моря), де збиралось крейсерське з’єднання для рейду до Індійського океану. Втім, 7 серпня союзники висадились на сході Соломонових островів, що започаткувало шестимісячну битву за Гуадалканал та змусило японське командування перекидати сюди підкріплення. Рейд скасували і більшість зібраних у Мергуй кораблів вирушила на схід до Океанії. Ісудзу залишився у Південно-Східній Азії та в наступний місяць відвідав тут Сабанг (острівець біля північного завершення Суматри), Пенанг (важлива база на заході півострова Малакка), Макассар, Сурабаю.

9  вересня 1942-го Ісудзу прийняв у Сурабаї на борт 460 бійців японської армії та 12 вересня прибув до Батавії, звідки наступної доби вирушив у складі першого ешелону конвою з підкріпленнями для операцій у Меланезії. 20 вересня крейсер прибув до Рабаула (головна передова база в архіпелазі Бісмарка, з якої здійснювались операції на Соломонових островах та сході Нової Гвінеї), а 21 – 22 вересня перейшов звідси до якірної стоянки Шортленд (прикрита групою невеликих островів Шортленд акваторія біля південного завершення острова Бугенвіль, де зазвичай відстоювались бойові кораблі та перевалювались вантажі для подальшої відправки далі на схід Соломонових островів), де висадив доставлені війська. 25 вересня Ісудзу вирушив з Шортленду до атолу Трук у центральній частині Каролінських островів (тут ще до війни створили потужну базу японського ВМФ, з якої до лютого 1944-го провадились операції у цілому ряді архіпелагів), при цьому він був тимчасово обраний як флагманський корабель 2-ї ескадри ескадрених міноносців, оскільки «Дзінцу» ще в кінці серпня отримав пошкодження та відбув до Японії на ремонт.

11 жовтня 1942-го з Труку вийшло кілька з’єднань японського флота, які розпочали патрулювання північніше від Соломонових островів в межах підтримки операцій на Гуадалканалі (обстріл аеродорому Гендерсон-Філд, проведення 1-го штурмового конвою до Тассафаронга). Ісудзу та 3 есмінці охороняли при цьому загін адмірала Кондо, який мав 2 лінкора та 4 важкі крейсера. 12 жовтня від нього відокремився загін адмірала Куріти, в який увійшли 2 лінкора, Ісудзу та 3 есмінця, а потім до них приєднались 6 есмінців, що вийшли з Шортленду. У перші години 13 жовтня лінкори провели вдалий обстріл аеродрому Гендерсон-Філд, знищивши понад чотири десятки ворожих літаків[2][3], після чого загін Куріти повернувся до Кондо. В ніч на 16 жовтня Ісудзу та 7 есмінців прикривали 2 важкі крейсери, які провели ще одне бомбардування ареодрому.[4] В останній декаді жовтня відбулась битва біля островів Санта-Круз, під час якої все вирішила дуель авіаносців, а надводні сили так і не вступили у бій. 30 жовтня 1942-го кораблі Кондо повернулись на Трук.

3 – 5 листопада 1942-го Ісудзу разом з есмінцями своєї ескадри супроводжував транспорти з військами із Труку до Шортленду. Невдовзі японське командування організувало масштабну операцію задля доставки підкріплень на Гуадалканал (яка в підсумку вилилась у вирішальну битву надводних кораблів біля острова). При цьому знову планувалось провести обстріл Гендерсон-Філд і в ніч на 13 листопада це спробував зробити загін адмірала Абе, який мав 2 лінкора та вийшов з Труку. Втім, біля Гуадалканалу загін Абе перестріло американське з'єднання із крейсерів та есмінців, котре понесло значні втрати, проте зірвало обстріл аеродрому. Як наслідок, був екстрено сформований інший загін для обстрілу аеродрома, що включав 2 важкі та 1 легкий крейсер. Інший загін, до якого включили Ісудзу, мав прикривати виділену для бомбардування групу і включав також 2 важкі крейсера і 2 есмінця. В ніч на 14 листопада відбувся обстріл Гендерсон-Філд, а вже у денний час при відході від острова японські кораблі стали ціллю для літаків з авіаносця USS Enterprise. Унаслідок близьких розривів двох 454-кг бомб на Ісудзу виявились затопленими два котельні відділення, що зменшило максимальну швидкість до 15 вузлів. Також дещо постраждало кермування. Втім, Ісудзу вдалось дійти до Шортленду під охороною есмінця «Асасіо», після чого узялись за аварійне відновлення, допомогу в якому, ймовірно, надавало ремонтне судно «Ямабіко-Мару». 16 – 20 листопада Ісудзу під охороною есмінця «Мотідзукі» прослідував на Трук, де роботи продовжились за допомогою ремонтного судна «Акасі».

8 – 14 грудня 1942-го Ісудзу здійснив перехід до Йокосуки для проведення повноцінного ремонту, а з 11 січня 1943-го роботи продовжились на верфі у Йокогамі. Окрім власне ремонту провели модернізацію, зокрема, зняли дві гармати головного калібру та встановили замість них спарену 127-мм зенітну установку та дві строєні установки 25-мм зенітних автоматів. 7 травня Ісудзу полишив Йокогаму, після чого на протязі місяця провадив тренування. При цьому з 20 січня 1943-го Ісудзу рахувався у 16-й дивізії крейсерів, а з 1 квітня був включений до 14-ї дивізії крейсерів.

11 червня 1943-го Ісудзу вийшов з Йокосуки для допомоги авіаносцю «Хійо», торпедованому ворожим підводним човном біля східного узбережжя Японії. У підсумку крейсер та 2 есмінці супроводили «Хійо» до порту Татеяма.

16 – 21 червня 1943-го Ісудзу разом з 7 есмінцями здійснював ескортування великого угруповання (3 ескортні авіаносці, 2 лінкори та 2 важкі крейсери) з Японії на Трук, одночасно корабель перевозив чотири з половиною сотні морських піхотинців. На підході до пункту призначення підводний човен USS Spearfish дав по загону безрезультатний чотирьохторпедний залп, при цьому Ісудзу ухилився від двох торпед.

22 – 28 червня 1943-го Ісудзу разом з іншим легким крейсером та 2 есмінцями здійснили рейс до острова Науру та назад на Трук. Метою походу була доставка підкріплень, зокрема, Ісудзу висадив тих саме бійців 2-го батальйону морської піхоти ВМБ Йокосука, яких привіз із Японії. 16 – 22 липня Ісудзу разом з одним есмінцем здійснив інший круговий рейс до Науру, на який доставив три з половиною сотні бійців та 200 тон вантажів.

24 – 28 липня Ісудзу здійснив вихід з Трука для допомоги танкеру «Тонан-Мару №3», який був торпедований субмариною. Крейсер привів «Тонан-Мару №3» на буксирі на Трук, тоді як есмінець «Асанагі» забезпечував їх охорону.

15 – 19 серпня 1943-го Ісудзу виконав транспортний рейс до Рабаула та назад, а 5 вересня вирушив разом з легким крейсером «Нака» для доставки військ і припасів на Маршаллові острова. З 7 по 19 вересня Ісудзу перебував на атолі Кваджелейн, а з далі до 24 вересня здійснив разом з «Нака» рейс до атолів Мілі та Вот’є.  25 – 26 вересня крейсери прослідували на атол Джалуїт, який полишили 29 числа та 3 жовтня вернулись на Трук.

Невдовзі Ісудзу задіяли в межах операції «Тей Го», метою якої була доставка з Азії значних військових контингентів для підсилення ряду гарнізонів Океанії. 8 – 18 жовтня 1943-го крейсер прослідував через Токусіму (острів Сікоку) до Шанхаю. Тут Ісудзу приєднався до «Нака» та двох транспортів, а 21 – 28 жовтня цей же загін перейшов назад на Трук як другий ешелон конвою «Тей №4 Го», при цьому на Нака перевозили майже п’ять сотень бійців. 23 жовтня у Східнокитайському морі загін перехопив американський підводний човен USS Shad, який випустив по крейсерам та транспортам 10 торпед, проте жодна з них не потрапила у ціль.

1 листопада 1943-го переформатований «Тей №4 Го» попрямував на південь, а 3 листопада за сотню кілометрів на північ від Кавієнга (друга за значенням японська база в архіпелазі Бісмарка на північному завершенні острова Нова Ірландія) став ціллю для ворожої авіації. Транспорт "Кійосумі-Мару", ная кому знаходилась понад тисяча бійців, втратив хід та був узятий «Ісудзу» на буксир. Крім того, різні кораблі по максимуму розвантажили «Кійосумі-Мару, зокрема, «Ісудзу» прийняв дві сотні осіб та 4 полкові гармати. Під вечір 4 листопада крейсер довів пошкоджене судно до Кавієнга. Розвантажившись, Ісудзу ще до завершення доби вийшов з кількома іншими кораблями у напрямку Рабаула та за півтора десятка кілометрів від Кавієнга підірвався на міні, виставленій підводним човном USS Silversides. Крейсер отримав пошкодження корпусу, дві гармати головного калібру виявились заклинені (можливо відзначити, що тоді ж на мінному полі загинули гідрографічне судно «Цукусі» і транспорт «Рюосан-Мару», а есмінець «Ісокадзе» отримав пошкодження).

Втім, Ісудзу зміг продовжити виконання завдання та 5 листопада 1943-го був вже у Рабаулі, де збирались сили для нової контратаки проти сил вторгнення на острів Бугенвіль, де союзники висадились 1 листопада (в ніч на 2 листопада наявні у Рабаулі сили вже здійснили невдалу контратаку, яка завершилась боєм в затоці Імператриці Августи). Того ж 5 числа Рабаул став ціллю для американського авіаносного з’єднання, унаслідок удару якого 5 важких крейсерів, які тільки-но прибули з Труку, отримали пошкодження, що фактично остаточно нейтралізувало загрозу для сил вторгнення на Бугенвіль (хоча японське командування помилково вважало, що ворожі сили суттєво послаблені внаслідок бою 2 листопада). Ісудзу отримав незначні пошкодження унаслідок обстрілу, після чого 6 – 8 листопада прослідував на Трук, де пройшов аварійний ремонт.

20 листопада 1943-го великі сили союзників розпочали операцію по захопленню островів Гілберта. 21 – 22 листопада Ісудзу, ще один легкий крейсер та два емінці прослідували до острова Понапе (східні Каролінські острови), де прийняли на борт 1,5 тисячі бійців, після чого 25 листопада прибули до атолу Кваджелейн та стали очікувати сприятливих обставин, щоб доправити підкріплення на Тараву (головний опорний пункт японців у зазначеному архіпелазі). Втім, японське командування так і не наважилось ввести в дію надводні сили, а Тарава впала після важкої триденної битви. У підсумку 1 грудня доправлених з Понапе бійців висадили на атолі Мілі, після чого Ісудзу прибув 2 грудня на  Кваджелейн. Тут він перебував і у наступні кілька діб, коли  4 – 5 грудня атол став ціллю для рейду авіаносного з’єднання. В ніч на 5 число Ісдузу був атакований літаками з авіаносців USS Yorktown та USS Lexington, які змогли уразити корабель трьома бомбами. Вийшла з ладу одна із гармат головного калібру, як запобіжний захід на тлі пожежі довелось затопити кормовий погріб боєзапасу, унаслідок близьких розривів отримало пошкодження кермове управління, а максимальна швидкість впала до 12 вузлів. Під час атаки загинуло 20 членів екіпажу.

Кілька діб Ісудзу проходив на Кваджелейні аварійний ремонт, а 9 – 12 грудня у супроводі кайбокану (фрегату) «Амакуса» здійснив перехід на Трук, де роботи продовжились за сприяння ремонтного судна «Акасі». 17 – 23 січня 1944-го Ісудзу прослідував до Японії для повноцінного відновлення. При цьому його призначили для перетворення на крейсер ПВО, для чого з 1 травня по 14 вересня на верфі у Йокогамі зняли всі 140-мм гармати головного калібру та катапульту, натомість змонтували дві спарені 127-мм зенітні гарматні установки та збільшили кількість стволів 25-мм зенітних автоматів до 38 у 11 строєних та 5 одинарних установках. Ісудзу отримав модернізований радар ППО та радар надводного спостереження, а також більш потужне торпедне озброєння із двох чотирьохтрубних 610-мм апаратів (стандартним торпедним озброєнням крейсерів типу «Нагара» були чотири двохтрубні 533-мм апарати).

При цьому з 4 березня 1944-го Ісудзу формально належав до Флоту Центрально-тихоокеанської зони, який мав обороняти Маріанські острова та Палау (захід Каролінських островів), віднесені до головного захисного периметру Імперії. 12 червня американці висадились на Сайпані, після падіння якого у першій половині липня зазначений Флот розформували. З 20 серпня Ісудзу став флагманським кораблем 31-ї ескадри протичовнової оборони.

Певний час крейсер провадив тренування у Внутрішньому Японському морі, а тим часом союзники розпочали вторгнення на Філіппіни. 20 жовтня 1944-го Ісудзу, ще 2 легкі крейсери та 8 есмінців вийшли з Японії на південь для супроводу з’єднання адмірала Одзави, яке включало 4 авіаносці та 2 переобладнані лінкора-авіаносця. Всі вони разом мали лише сотню літаків, при цьому головною метою загону Одзави було відволікання на себе основних сил супротивника, щоб дозволити з’єднанню адмірала Куріти, яке рухалось через внутрішні моря Філіппін, атакувати транспорти вторгнення. 25 жовтня головні сили Одзави були знищені у Філіппінському морі в битві біля мису Енгано. Вранці Ісудзу невдало намагався узяти на буксир пошкоджений літаками авіаносець «Тітосе», а після загибелі останнього підібрав 480 моряків з його команди. Потім Ісудзу певний час супроводжував легкий крейсер «Тама», який отримав влучання авіаційною торпедою, проте був відкликаний для допомоги іншому авіаносцю «Тійода» («Тама» у підсумку залишився без ескорту та був добитий підводним човном). У випадку з «Тійодою» Ісудзу також невдало спробував узяти його на буксир, а потім підготувався до прийому екіпажу з цього важко пошкодженого корабля. Втім, через наближення ворожих крейсерів та есмінців капітан Ісудзу вирішив екстрено відбути, а «Тійода» був розстріляний артилерією та загинув з усім екіпажем. Ввечері, коли Ісудзу провадив порятунок моряків з інших авіаносців, він був обстріляний артилерією американських крейсерів та отримав незначні пошкодження, загинуло 13 членів екіпажу. 27 жовтня Ісудзу прибув на Окінаву, а 29 числа був вже у Куре.

Після ремонту у Куре Ісудзу разом з есмінцем «Момо» вирушив 14 листопада до Південно-Східної Азії та 18 числа прибув до Маніли. Наступного дня кораблі вийшли до Брунею, при цьому за сотню кілометрів від Манільської бухти американський підводний човен USS Hake дав шеститорпедний залп та поцілив Ісудзу однією торпедою. На кораблі було важко пошкоджене кермове управління, загинуло 32 члени екіпажу. Після аварійного ремонту у морі Ісдзу під ескортом «Момо» узяв курс на Сінгапур, куди прибув 23 листопада. Тут провели тимчасовий ремонту, після чого крейсер 10 – 12 грудня прослідував до Сурабаї, де до початку квітня 1945-го проходив завершальне відновлення. При цьому з 25 березня корабель підпорядкували Флоту 10-ї зони, створеному для управління японськими силами у Індонезії та Індокитаї.

4 квітня 1945-го Ісудзу у супроводі торпедного човна «Карі» та тральщиків W-12 і W-34 вирушив з Сурабаї для того, щоб перевезти армійський підрозділ з Купангу (острів Тимор) на острів Сумбава (на півдорозі між Тимором та Явою). Невдовзі після виходу загін був виявлений «вовчою зграєю» із трьох американських підводних човнів, проте сили протичовнової авіації попередили атаку. Втім, подальші пересування японців відстежувались, оскільки 5 квітня загін помітили з австралійського літака. 6 квітня Ісудзу прийняв у Купанзі військовослужбовців та відбув назад до Сумбави. На світанку в районі на північ від цього острова він був атакований 10 нідерландськими бомбардувальниками, проте отримав лише незначні пошкодження від близьких розривів. Ісудзу зайшов до затоки Біма (північно-східне узбережжя Сумбави), де розвантажився та рушив через море Флорес до острова Флорес (лежить на схід від Сумбави). На цьому переході він був атакований бомбардувальниками австралійських ВПС і отримав пряме влучання бомбою, яка, втім, не здетонувала, зате через пошкодження від близьких розривів прийшлось перейти на ручне управління кермом. Тим часом «вовча зграя» продовжила полювання на загін «Ісудзу» причому до неї приєдналась британська субмарина. У другій половині 6 квітня Ісудзу перебував у протоці між островами Сумбава та Комодо (невеликий острівець між Сумбавою та Флорес), де по загону випустив дев’ять торпед підводний човен USS Besugo. Він не поцілив крейсер, проте одна з торпед потопила тральщик W-12. Загін Ісудзу знову зайшов до затоки Біма, звідки рушив у перші години 7 квітня. Цей вихід був зафіксований радаром підводного човна USS Charr, який попередив про вороже пересування субмарину USS Gabilan. На самому початку ранку остання випустила 5 торпед, одна з яких поцілила Ісудзу. Почалось надходження води у корпус, максимальна швидкість впала до 10 вузлів. За дві години по цьому до місця бою прибув USS Charr, який випустив 4 торпеди та досягнув ще двох влучань у Ісудзу. Через 16 хвилин крейсер розломився, а ще за 3 хвилини затонув. Загинуло 190 членів екіпажу, 449 моряків були врятовані «Карі» та W-34.[5]