Італійська Північна Африка

Італійська Північна Африка (італ. Africa Settentrionale Italiana) — сукупність територій і колоній під контролем Італії в Північній Африці з 1911 до Другої світової війни.

Africa Settentrionale Italiana Італійська Північна Африка Колонія ↓ 1911 – 1943 ↓ Прапор Герб Розташування Італійській Північній Африці Італійська Північна Африка у листопаді 1942 Столиця Триполі Мови арабська, італійська Релігії іслам, католицизм Державний устрій Колонія Історія  - Засновано 1911  - Ліквідовано 1943 Попередник Наступник Османська імперія Королівство Єгипет Бейлік Туніс Киренаїка Королівство Єгипет Феццан Триполітанія Бейлік Туніс

Історія Італійської Північної Африки має два етапи: 1911 — 1934, як Триполітанія і Киренаїка, і після 1934 року, як Італійська Лівія.

Італійський диктатор Беніто Муссоліні в 1939 році називав узбережжя Лівії Четвертим Берегом (Quarta Sponda) Італії: терен був об'єднаний з корінною Італією.

У 1940 — 1943 роках, під час Другої світової війни , Італія намагалася завоювати Єгипет і Туніс, щоб збільшити Італійську Північну Африку.

Військові досягнення країн осі в Північній Африці дозволили Італії претендувати на значну частину західного Єгипту: італійські фашисти намагались створити клієнтське Королівство Єгипет під італійським контролем 1941 — 1942 і опанувати Тунісом у 1942 — 1943.

Туніс став до складу четвертого берега в листопаді 1942 року.[1]Всі терени під владою Італії були захоплені англо-американськими військами у 1943 році, відповідно й Італійська північна Африка була скасована.