Іфікл (син Амфітріона)

Іфі́кл (дав.-гр. Ἰφικλῆς дав.-гр. ἸφικλῆςἸφικλῆς) — персонаж давньогрецької міфології, учасник плавання аргонавтів у Колхіду та калідонського полювання. Загинув, борючись на боці брата проти синів Гіппокоонта або Моліонідів та Авгія. У грецькій міфології був зведеним братом Геракла по материнській лінії і одним з мисливців на Калідонського вепра[1].

Малі Геракл та Іфікл, оточені зміями

Сім'я

Іфікл був сином Алкмени та Амфітріона, тоді як Геракл був її сином від бога Зевса. У нього також була сестра Лаонома, яка вийшла заміж за Евфема або Поліфема. Іфікл був батьком Гераклового колісничого Іолая від його першої дружини, Автомедузи, дочки Алкафа[2]. Згодом він став батьком двох дітей від Пірри, молодшої дочки Креонта[3][4].

У міфології

Іфікл належав до роду Персеїдів. Він був сином Амфітріона (онука Персея, колишнього царя Тірінфа, змушеного жити у вигнанні у Фівах) та Алкмени. Остання стала коханою Зевса і через дев'ять місяців після цього народила двох синів, причому один з них, Алкід, який згодом отримав ім'я Геракл, був сином бога, а другий, Іфікл, сином смертного [5]. У науці існує думка, що античні автори спочатку вигадали Іфікла, щоб підкреслити силу і хоробрість Геракла. Гесіод писав, що Алкмена народила «гіршого разом з воістину багатодостойним чоловіком» [6]. На підтвердження цієї тези джерела розповідають, зокрема, що, коли на восьмимісячних близнюків, що лежали в колисці, напали змії, Іфікл злякався, а його брат задушив змій [7] [8]. Іфікл, як і його знаменитий брат, виріс і став сильним чоловіком, але не міг зрівнятися з ним за силою. Подорослішавши, Іфікл одружився з Автомедузою — донькою царя Мегар Алкафоя. У цьому шлюбі у нього народився син Іолай. Коли цар Фів Креонт зробив Геракла своїм зятем як подяку за допомогу в боротьбі проти Ергіна, Іфіклу дісталася молодша дочка царя, яка народила йому ще двох синів. Проте Геракл під час нападу божевілля кинув цих дітей у вогонь разом із своїми [9]. Іфікл встиг відібрати у безумця Іолая [10] і утримати його від вбивства дружини, Мегари ; за даними одного з джерел, Геракл хотів убити і брата [7] [8]

попри це, Іфікл вирушив з Гераклом у похід проти Трої, оскільки цар Лаомедонт відмовився віддати Гераклеві кобил, які він йому раніше обіцяв. Прибувши до Трої, Іфікл і Теламон були відправлені Гераклом до міста, щоб вимагати кобил, але Лаомедонт їх кинув у в'язницю. Проте Пріам, син царя, не погодився з рішенням свого батька і послав героям два мечі і розкрив плани, які Лаомедонт мав щодо Геракла. Щойно Іфікл і Теламон почули це, вони вбили своїх охоронців дарованими мечами і повернулися до Геракла, щоб розкрити плани Лаомедонта. Тоді Геракл і його люди пішли до царя і врешті вбили його.

Коли Геракл закінчив свої дванадцять подвигів, цар Еврісфей звинуватив його у вбивстві та наказав йому разом з Алкменою та Іфіклом покинути Тірінф. Ось як Іфікл опинився в Аркадії, де приєднався до Геракла в каральній експедиції проти Гіппокуна зі Спарти. У наступній битві Іфікл був убитий, а Геракл був невтішний через смерть свого зведеного брата і добровільно відправився у вигнання до іншого міста[11].

Певною мірою, Іфікл також воював в першій битві Геракла проти Елейців і Авгійців, був поранений Mоліонідою з Еліди. У непритомному стані Іфікл був перенесений його родичами до Фенея, в будинок його бабусі Лаономи, де його дбайливо вигодовував Буфаг, громадянин Фенея, і його дружина Промна. Його поховали, коли він помер від поранення і посмертно він був відзначений героєм[12].

Пам'ятки

У історичну епоху у місті Феней подорожнім показували могилу Іфікла. Принаймні до II ст. е. місцеві жителі приносили герою жертви [13]. Грецькі художники іноді використовували при розписі ваз сюжет про удушення змій немовлям Шераклом, зображуючи при цьому його брата [7].

Примітки
  1. Псевдо-Аполлодор. Бібліотека 1.8.2
  2. Псевдо-Аполлодор. Бібліотека 2.4.11
  3. Пірра не була названа у Псевдо-Аполлодора, Бібліотека 2.4.11 але вказувалася як молодша дочка Креона
  4. Невідомий автор. Мегара 41-55
  5. Аполлодор, II, 4, 8.
  6. Гесиод, 2001, Щит Геракла, 51.
  7. Kroll, 1916.
  8. Stoll, 1894.
  9. Аполлодор, II, 4, 11.
  10. Николай Дамасский, История, фрг. 13 Якоби.
  11. Псевдо-Аполлодор. Бібліотека 2.7.3
  12. Павсаній. Опис Еллади 8.14.9
  13. Павсаний, VIII, 14, 9.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.