Абдаллах ібн Аббас

Абдаллах ібн Аббас (араб. عبد الله بن عباس‎), нар.619 р., м. Мекка — пом.686 р., м. Таїф) — двоюрідний брат засновника ісламу Мухамеда і його сподвижник, син Аббаса ібн Абд аль Муталіба, засновника династії Аббасидів. За мусульманською традицією — засновник коранічної екзегетики (Тафсір). Був одним із перших теоретиків в області мусульманського права

Абдаллах ібн Аббас
араб. عبد الله بن عبَّاس‎
Основні відомості
Народження	619[1][2][3] Мекка, Хіджаз, Мекка, Саудівська Аравія[4]
Країна:	Омейядський халіфат, Праведний халіфат
Конфесія:	іслам
Смерть:	686(0686)
Таїф
Праці й досягнення
Рід діяльності:	тафсир, муфасир, історик
Основні інтереси:	теологія
Значні роботи:	Список Tanwir al-Miqbasd
Попередники:	Магомет
Послідовники:	Ата ібн Абу Рабах, Вахб ібн Мунабіх, Тавус ібн Кайсан, Анас ібн Малік, Касім ібн Мухамад, ар-Рабі ібн Хусайм
Абдаллах ібн Аббас у Вікісховищі

За мусульманським переданням він був наділений надзвичайними знаннями, тому прізвиськом Абдаллаха ібн Аббаса було «хабр аль умма» (вчений муж спільноти). Йому приписуються наміри зібрати розповіді про вчинки і висловлювання Мухаммеда та його сподвижників (хадиси). Абдаллах ібн Аббас відомий як коментатор Корану, мусульманський правознавець (сам робив висновки з правових питань). Він передав багато переказів із доісламської історії та про походи Мухаммеда. Його коментарі до Корану вважаються першою спробою філологічного аналізу священного писання ісламу.
Заслуги Абдаллаха ібн Аббаса в розробці коранічної екзегетики сильно перебільшені мусульманською традицією, що робилося, очевидно, на догоду правлячим халіфам — його нащадкам.