Абдул-Латіф

Походив з династії Тука-Тимуридів, гілки Чингизідів. Син хана Ібрагіма і Нур-Султан. Народився близько 1475 року. 1479 року після смерті батька владу захопив зведений брат Ільхам. Тому Абдул-Латіф разом з матір'ю втік до Кримського ханства, де та стала дружиною Менґлі I Ґерая.

На початку 1490-х під час спільних москово-кримських дій проти Великого князівства Литовського років вступив на службу до Івана III, великого князя Московського, в якого отримав у володіння місто Звенигород.

1497 року за підтримки казанської знаті змінив хана Мамука, казанського хана. Спочатку орієнтувався на Велике князівство Московське. У березні 1499 року за підтримки Москви відбив потужне вторгнення Агалака, брата Мамука. В результаті зумів остаточно зміцнитися на троні. Встановив зрештою мирні відносини з Сибірським ханством.

Після цього поступово почав проводити незалежну політику. У 1502 році повалений московським військом за підтримки мурзи Кол-Ахмата й замінений братом Мухаммед-Аміном. Заслано до Білоозера. У січні 1508 року звільнено завдяки хану Менглі I Ґераю. Отримав у володіння Юр'євець-Повольський зі статусом удільного князя.

У травні 1512 року був звинувачений у сприянні набігу кримських татар, якими керували сини кримського хана — Ахмед Ґерай і Бурнаш Ґерай, внаслідок чого арештований і позбавлений володінь.

1516 року, коли казанський хан Мухаммед-Амін захворів, до Москви прибуло посольство в особі сеїда Шах-Хусейна, мурз Шах-Юсуфа і Бакши Бозек, з проханням звільнити Абдул-Латіфа з під арешту і визнати його законним спадкоємцем престолу. Це було зроблено. Також Абдул-Латіф отримав у власність Каширу. Втім у листопаді 1517 року Абдул-Латіф помер з невідомої причини.

• Kołodziejczyk, Dariusz (2011). The Crimean Khanate and Poland-Lithuania: International Diplomacy on the European Periphery (15th-18th Century). A Study of Peace Treaties Followed by Annotated Documents. Leiden: Brill. ISBN 9789004191907.