Аборти в Китаї

На початку 1950-х років китайський уряд оголосив аборт незаконним за винятком випадків, коли 1) у матері були такі захворювання, як туберкульоз або злоякісна анемія, при яких вагітність становить загрозу для життя матері; 2) коли традиційна китайська медицина не могла запобігти загрозі переривання вагітності, і була загроза самовільного аборту; і 3) коли для матері вже було зроблено два або більше кесаревих розтини[3]. Закон передбачав покарання для тих, кому робили нелегальний аборт, і хто їх виконував[3].

У 1954 і 1956 роках закон розширили, і в список показань на проведення аборту увійшли інвалідність і такі захворювання, як гіпертонія, епілепсія, а також професійні шкідливі чинники, з якими стикалися жінки на роботі[3]. Жінкам, у яких вже було четверо дітей, і які завагітніли через чотири місяці після народження останньої дитини також призначали аборт[3].

Ці обмеження розглядалися як способи збільшення зростання населення[3]. Вчений Не Цзин-Бао пояснює, що ці закони було пом'якшено наприкінці 1950-х — на початку 1960-х років з метою скорочення ускладнень і летальних випадків жінок внаслідок проведення нелегальних абортів, вони також виступали однією з форм контролю населення за рівнем народжуваності[3].

Точні статистичні дані про кількість абортів, які проводяться щорічно, важко знайти, оскільки не всі аборти реєструються, і статистика планування сім'ї зазвичай вважається державною таємницею[4]. Втім, за розрахунками 2008 року зроблено 13 мільйонів абортів і продано приблизно 10 мільйонів доз препаратів для переривання вагітності[4]. Штучне переривання вагітності є більш поширеним у міських районах, де пари можуть мати тільки одну дитину[5]. У сільській місцевості дозволялося мати другу дитину, якщо першою народилася дівчинка, а «право на народження другої дитини» коштувало близько 4000 юанів (US $ 600)[6]. У 70-х роках аборт офіційно називався «заходами усунення» для здійснення контролю за ростом населення в Китаї[7].

Практика допологового визначення статі та аборти з метою статевого відбору з немедичних причин є незаконними<[8][9]. Стверджується, що аборти з метою статевого відбору як і раніше є одним з ключових факторів помітного порушення рівноваги статей у Китаї, оскільки дисбаланс не можна пояснити винятково зниженням народжуваності дівчаток або збільшенням дитячої смертності дівчаток[10]. У 2001 році співвідношення народжених хлопчиків і дівчаток було 117 до 100 відповідно[10]. Ці тенденції пояснюються збереженням переваги народження синів у китайських сім'ях[11].

У 2005 році уряд ввів систему, що складається з десяти напрямків з метою вирівнювання співвідношення статей новонароджених до 2010 року[12]. Згідно з такою системою, аборти з метою статевого відбору оголошено поза законом, як і діагностику статі дитини до пологів, і за порушення цього введено суворі міри покарання. Інші заходи включали контроль за проведенням ультразвукової діагностики і вдосконалення систем, які використовуються в медичних організаціях і центрах планування сім'ї для звіту про народжуваність, аборти і вагітність[12].

Попри це, аборти з метою статевого відбору як і раніше проводять, і цим не так просто управляти на державному рівні, оскільки існує упередженість про перевагу народження синів[13]. Крім того, у багатьох випадках пара може оплатити ультразвукову діагностику для визначення статі майбутньої дитини[14].

Важливість абортів як інструменту планування сім'ї очевидна за рахунок широкого впровадження медичних абортів (абортів, викликаних ліками, які можуть їх спровокувати на ранніх строках вагітності) в Китаї. Насправді, такі аборти легалізовані в Китаї від 1988 року, раніше, ніж в інших країнах і вже здійснюються у великих масштабах в Китаї протягом багатьох років. Поки незрозуміло, чи це настільки ж ефективно, як у багатьох західних країнах, але цей спосіб широко підтримують китайські лікарі[15], і це набагато менш травматично, ніж звичайні аборти.

• Вбивство дівчаток у Китаї
• Список адміністративних одиниць Китаю за співвідношенням статей