Абхазький католикосат

Абха́зький католикоса́т (груз. აფხაზეთის საკათალიკოსო, трансліт. apkhazetis sak’atalik’oso) — історична східно-православна де-факто автокефальна помісна церква, заснована Антіохійським Патріархатом в VIII столітті на основі Абазгійської єпархії Вселенського патріархату Константинополя, яка вже існувала з початку IV століття. У XIII столітті Абхазький католикосат включав в себе територію всієї Західної Грузії: його північна межа проходила по Кавказького хребта, природною західним кордоном було Чорне море, на сході території Абхазький католікосат обмежував Ліхскій (Сурамський) хребет, на півдні і південному заході — Месхетський хребет і річка Чорохі. У 1814 р. Абхазький Католикосат в Абхазії був скасований Російською імперією, яка б взяла під контроль Церкву Грузії до 1917 р.

Абхазький католикосат
груз. აფხაზეთის საკათალიკოსო
apkhazetis sak’atalik’oso

Хрест царя Абхазії Георгія II
Засновники Патріарх Антіохійський Теофілакт
Католикос-Архиєпископ Іван
Статус де-факто автокефальний
У складі Грузинської апастольської автокефальної православної церкви
Самостійність проголошена перша половина VIII століття
Дата ліквідації 1814
Перший предстоятель Микола
Останній предстоятель Досітей Церетелі
Центр Піцунда, Абхазія
Резиденція предстоятеля Піцунда
Літургічна мова грузинська
Музична традиція візантійська
Церковний календар юліанський

Правонаступником Абхазького католикосату оголосила себе самопроголошена та нечисельна Абхазька православна церква, яка теперішнього часу не визнана іншими помісними східними православними церквами.

Історія
Собор в Піцунді

У першій половині VIII століття була тенденція до суверенізації Абазгії від Візантії, що призвела до утворення Абхазького царства, підштовхнула до прагнення, до оформлення незалежності також і в церковному відношенні. У середині VIII століття влада Абхазії посилають велику церковну делегацію в Антіохію з метою поставлення в Абхазію свого абхазького католикоса. На Соборі Антіохійської Церкви, очолюваної Патріархом Феофілактом, було вирішено висвятити на єпископа і звести в сан католикоса одного з них, на ім'я Іван, а іншого поставити в сан єпископа. Католикос Іоанн і його наступники мали «поминати при богослужінні Антіохійського патріарха», тобто самостійність, надана Абхазькій Церкві у першій половині VIII століття полягала у праві обирати і висвячувати католикосів собором місцевих єпископів. Після повернення в Абхазію, католикос Іоанн, місцем своєї єпископської кафедри обирає місто Піцунду.

Даний період характеризується широким поширенням християнства в Абхазії.

Злиття Абхазького і Картлійського царства було вчинено в XII столітті при Давиді IV Будівельнику, коли було остаточно ліквідовано Тбіліський емірат і столиця держави перенесена з Кутаїсі в Тбілісі. Паралельно відбувалося і церковне об'єднання: католикос Мцхетський поширив свою духовну владу на всю Грузію, включаючи Абхазьку Церкву, в результаті чого отримав титул католикоса-Патріарха всієї Грузії. Але в середині XIII століття в результаті підкорення монголами Грузії єдина Грузинська держава розпалася на дві — східну на чолі з царем Давидом Улу і західну з царем Давидом V Нариним, що спричинило і церковний розподіл. В 1290 році у грамоті царя Давида VI вперше згаданий Абхазький католикосат.

Фреска в соборі Піцунди

У 1390 році, на Піцундський престол був зведений католикос Арсеній. Католикос Арсеній був уродженцем Західної Грузії і опинився на престолі абхазьких католикосів завдяки військовому походу мегрельского володаря Вамеха Дадіані на Джигетию (Адигею) і Абхазію в 1390 році.

У другій половині XVI століття відбулося перенесення кафедри абхазьких католикосів з Піцунди в Гелатський монастир в Західній Грузії. З цього часу католикоси стали іменуватися «католикос Абхазький та Імеретинський», з XVII століття «Імеретинський та Абхазький».

Останній Абхазький католикос Максим II, з князівської родини Абашидзе, через політичні розбіжності з імеретинським царем Давидом, був змушений виїхати на проживання до Росії. Цар Давид навпаки думав про політичну самостійність своєї держави, спираючись на підтримку Туреччини. По дорозі в Палестину католикос Максим II у 1795 році помер у Києво-Печерській Лаврі. Зі смертю цього католикоса припинив своє існування Абхазький католикосат. Місцеблюстителі кафедри абхазьких католикосів: митрополит Досифей (Церетелі) і митрополит Євфимій (Шервашидзе), в 1819 році були вислані з Імеретії.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.