Авансування колгоспників

Авансува́ння колго́спників — видача частини належної колгоспникам на трудодні оплати до остаточного розподілу доходів колгоспу. Авансування було однією з важливих умов додержання принципу матеріальної заінтересованості колгоспників у розвитку колгоспного виробництва і правильного поєднання громадських і особистих інтересів у колгоспах, а також важливим стимулом зміцнення трудової дисципліни, підвищення продуктивності праці[1].

Історія

У 1935 року на ІІ Всесоюзному з'їзді колгоспників-ударників було прийнято Примірний статут сільськогосподарської артілі, стаття 16 якого передбачала авансування колгоспників. Статут було затверджено Радою народних комісарів СРСР та ЦК ВКП(б) 17 лютого того ж року.

У директивах ХХ з'їзду КПРС, що відбувся у Москві 14–25 лютого 1956 року, по шостому п'ятирічному плану розвитку народного господарства СРСР усім колгоспам рекомендувалося щироко застосовувати щомісячне авансування колгоспників[2].

6 березня 1956 року ЦК КПРС і Радою Міністрів СРСР було прийнято постанову «Про щомісячне авансування колгоспників і додаткову оплату праці в колгоспах»[3], яка рекомендувала колгоспам за рішенням загальних зборів видавати колгоспникам на трудодні не менше 25 % грошових доходів, фактично одержаних від усіх галузей господарства, і 50 % грошових авансів, виданих організаціями, що провадять заготівлі сільськогосподарської продукції[4].

Держбанк за вимогою колгоспів зараховував ці кошти на окремий поточний рахунок, з якого вони витрачалися тільки для авансування та для розподілу на трудодні.

В статутах колгоспів, зокрема в Україні, передбачалося як грошове, так і натуральне авансування[1], а також утворення грошових та продовольчих перехідних фондів, що забезпечували видачу авансів протягом усього року. У багатьох колгоспах встановлювалися гарантовані розміри авансів, поступово запроваджувалася оплата праці на основі грошових розцінок без трудоднів.

Така форма оплати праці проіснувала в колгоспах до введення гарантованої щомісячної у 1969 році.

Примітки

  1. Поліпшення матеріального становища населення // Історія Української РСР: У 8 т., 10 кн. Т. 8: Радянська Україна в період зміцнення соціалізму і поступового переходу до комунізму (1945–70-ті роки). Кн. 1: Українська РСР в період зміцнення соціалізму (1945–50-і роки) / АН УРСР. Ін-т історії; Голов. редкол.: Ю. Ю. Кондуфор (голов. ред.) та ін.; Редкол. тому: А. В. Лихолат (відп. ред.) та ін. — К.: Наук. думка, 1979. — С. 253
  2. Спроби «соціалізації» радянської економіки в роки хрущовської «відлиги» (1955—1965 рр.) / Даниленко Віктор // Україна ХХ ст.: культура, ідеологія, політика. — К.: Інститут історії України НАН України, 2011. — Вип.16. — С. 14
  3. Хронологічне зібрання законів, указів Президії Верховної Ради, постанов і розпоряджень Уряду УРСР. — К., 1963 — Т. 3 (1952—1956). — С. 821, 824—828
  4. Місто vs село: подібне та особливе в деяких асоціальних проявах, настроях в Україні 1940 — 1960-х рр. / Швидкий, В. // Україна ХХ ст.: культура, ідеологія, політика / Відп. ред. В. М. Даниленко. — К. : Ін-т історії України НАН України, 2014. — Вип. 19. — С. 98-99

Література

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.