Авсєєнко Василь Григорович
| Василь Авсєєнко | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Псевдо | В. Порошин | |||
| Народився |
5 (17) січня 1842 Московська губернія, Російська імперія | |||
| Помер |
29 липня (11 серпня) 1913 (71 рік) Санкт-Петербург, Російська імперія | |||
| Поховання | Смоленське православне кладовище | |||
| Громадянство |
 Російська імперія | |||
| Діяльність | прозаїк, поет, драматург, публіцист, журналіст | |||
| Alma mater | Імператорський університет Святого Володимира (1862) і Перша київська гімназія | |||
| Мова творів | російська | |||
| Напрямок | проза | |||
| Жанр | роман, повість | |||
| Magnum opus | «Буря» | |||
| Нагороди |
   | |||
|
| ||||
 Авсєєнко Василь Григорович у Вікісховищі | ||||
Василь Григорович Авсєєнко (рос. Василий Григорьевич Авсеенко — 17 січня 1842, Московська губернія — 11 серпня 1913, Санкт-Петербург) — белетрист, критик і публіцист; дворянин; був чиновником особливих доручень.
Біографія
Народився в дворянській сім'ї. Навчався у 1-й петербурзькій гімназії. Під впливом вчителя словесності В. І. Водовозова, а також гімназистів (серед них був В. В. Крестовський) почав писати вірші. Після переїзду сім'ї до Києва продовжив навчання у 1-й київській гімназії, потім закінчив історико-філологічний факультет Київського університету (1862). Захистив дисертацію «Італійський похід Карла VIII і наслідки його для Італії» і якийсь час був приват-доцентом кафедри загальної історії. Залишивши університет у 1864 році, став співробітником, а потім і співредактором газети «Київлянин» В. Я. Шульгіна, працював мировим посередником (з 1866 року), керівником канцелярії губернатора, а у 1869 році переїхав до Санкт-Петербурга.
Працював у Центральному статистичному комітеті. З 1873 року був членом відділу з розгляду книг для народного читання і вченого комітету Міністерства народної освіти Російської імперії. Одночасно обіймав посаду чиновника особливих доручень при міністрі освіти (1874—1880, 1882—1904). У відставку вийшов у чині статського радника.
Творчість
У 1860-ті роки публікував статті на теми історії Західної Європи в «Російському слові», «Російській мові», «Російському віснику», «Віснику Європи».
Як белетрист Авсєєнко виявив себе у 1865 році (повість «Буря» в журналі «Російський вісник» під псевдонімом В. Порошин). З 1869 року у журналі «Зоря» під криптонімом А. друкував огляди та рецензії, а також вів «Політичний огляд». Під цим же криптонімом поміщав критичні статті в «Російському віснику» у 1870-х роках. У 1871—1875 роках поміщав у газеті «Російський світ» свої «Нариси поточної літератури», підтримуючи Б. М. Маркевича, Д. В. Аверкиєва та інших авторів «Російського вісника», одночасно критикуючи письменників демократичної спрямованості (Н. А. Некрасова, М. Є. Салтикова-Щедріна).
Автор повістей «Біля річки» (1869), « Окольним шляхом» (1873), «Як вони поїхали» (1876), «Справи давно минулих днів» (1877). З романів Авсєєнка особливо характерні «Через блага земні», «Чумацький шлях» (1875), « Скрегіт зубовний» (1878), «Злий дух» (1881), що з'явилися вперше у журналі «Російський вісник».
Авсєєнко з 1883 по 1896 рік був видавцем «Санкт-Петербурзьких відомостей». Одночасно з цим в період з 1886 по 1890 рік був також видавцем-редактором додатка «Російська газета».