Автоматична гвинтівка Симонова

Автоматична гвинтівка зразка 1936 року, АВС (Індекс ГАУ56-А-225) — радянська автоматична гвинтівка, розроблена зброярем Сергієм Симоновим.

АВС

Автоматична гвинтівка Симонова
Тип: Автоматична гвинтівка
Походження:  СРСР
Історія служби
Термін використання 1936-45
Війни Бої на Халхін-Голі, Радянсько-фінська війна (1939-1940), Німецько-радянська війна (початковий період)
Історія виробництва:
Конструктор Симонов, Сергій Гаврилович
Розроблено 1936
Кількість 35-65 тис.
Характеристики
Маса 3,8
Довжина 1,23
Довжина ствола, мм: 612
Тип боєприпасу 7,62 × 54 мм R
Механізм Відведення порохових газів
Бойова скорострільність 800 [джерело?]
Дульна швидкість 840
Тип боєпостачання коробчатий, окремий магазин на 15 патронів

Автоматична гвинтівка Симонова у Вікісховищі

Спочатку розроблялася як самозарядна гвинтівка, але в ході удосконалень був доданий режим автоматичного вогню для використання в екстреній ситуації.

Перший радянський зразок зброї такого класу, прийнятий на озброєння. Всього було випущено 65800 примірників. [джерело?]

Конструкція

Гвинтівка АВС-36[1] є автоматичною зброєю, побудованою на відводі порохових газів, може вести як одиночний, так і автоматичний вогонь. Перемикач режимів вогню знаходиться на ствольній коробці з правого боку. Основним режимом вогню був поодинокий. Вести стрільбу короткими чергами належала при недостатній кількості ручних кулеметів, а безперервним вогнем — тільки в крайньому випадку, при відбитті раптових ворожих атак. При цьому заборонялося витрачати поспіль більше 4-5 магазинів, щоб не перегрівати і не зношувати ствол і інші деталі.

Вузол газовідведення з коротким ходом газового поршня розміщений над стволом (вперше у світі)[джерело?]. Замикання ствола здійснювалося за допомогою вертикального блоку, що переміщувався в пазах ствольної коробки. При русі блоку вгору під дією пружини він заходив у пази затвора, закриваючи його. Відмикання відбувалося після того, як спеціальна муфта, яка була пов'язана з газовим поршнем, вичавлювала замикаючий блок вниз з пазів затвору.

Оскільки замикаючий блок знаходився між казенною частиною ствола і магазином, траєкторія подачі патронів у патронник була досить великою і крутою, що служило джерелом затримок при стрільбі. Крім того, це призводило до того, що ствольна коробка була складною по конструкції і мала велику довжину. Механізм затворної системи також був досить складним, тому що усередині затвора був розміщений ударник з бойовою пружиною, а також спеціальний пристрій противідскока. Живлення гвинтівки здійснювалося з окремих магазинів, розрахованих на 15 патронів. Магазини могли збиратися як окремо від гвинтівки, так і прямо на ній, при відкритому затворі, зі штатних обойм до гвинтівці обр. 1891/30 р.

Ствол гвинтівки мав велике дулове гальмо і кріплення для штик-ножа, при цьому багнет міг примикати не тільки горизонтально, але і вертикально, клинком вниз. У такому положенні багнет використовувався як однонога сошка для стрільби з упору. У похідному положенні багнет переносився в піхвах на поясі бійця. Відкритий приціл мав насічки по дальності від 100 до 1 500 метрів з кроком 100 метрів. Деякі гвинтівки АВС-36 комплектувалися оптичним прицілом на кронштейні і використовувалися як снайперські. Через те, що стріляні гільзи викидалися вгору та вперед, кронштейн оптичного прицілу кріпився до ствольної коробки зліва від осі зброї.

У цілому гвинтівка Симонова виявилася складною у виробництві і недостатньо надійною для масової експлуатації у військах. Конструкція дозволяла зібрати гвинтівку без замикаючого блоку і після цього зробити постріл; якщо через помилку стрільця таке відбувалося, то ствольна коробка руйнувалася і стрілець отримував травму затворною групою, що вилетіла[2].

Історія

Деяка кількість трофейних АВС-36 знаходилася на озброєнні вермахту під найменуванням Selbstladegewehr 257 (r)[джерело?].

Помітна кількість АВС-36, покинутих при відступі червоноармійцями, використовувалась у 1942-47 роках воїнами Української Повстанської Армії[джерело?].

Примітки

Література

Див. також

Посилання


This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.