Авіаносці типу «Дзюнйо»
Авіаносці типу «Дзюнйо» (яп. 隼鷹型航空母艦) (в історичній літературі також зустрічається назва авіаносці типу «Хійо» (яп. 飛鷹型航空母艦)) — серія важких японських авіаносців часів Другої світової війни.
| Дзюнйо | ||
|---|---|---|
.jpg.webp) | ||
| Служба | ||
| Тип/клас | Авіаносець, тип «Дзюнйо» | |
| Держава прапора | .svg.png.webp){kind=small}  | |
| Ідентифікація | ||
| Параметри | ||
| Тоннаж | 24 140 тонн (стандартна), 28 300 тонн (повна) | |
| Довжина | 219,3 м | |
| Ширина | 26,7 м | |
| Осадка | 8,15 м | |
| Бронювання | палуби — 70-20 мм, місцеве бронювання — 25 мм | |
| Технічні дані | ||
| Потужність | 56 000 к.с. (41 760 кВт.) | |
| Швидкість | 25 вузлів | |
| Автономність плавання | 10 000 миль на швидкості 18 вузлів | |
| Екіпаж | 1 224 чоловік | |
| Озброєння | ||
| Артилерія | 12 127-мм універсальних гармат | |
| Зенітне озброєння | 24 25-мм зенітних гармат | |
| Авіація | від 39 до 54 літаків ( в різні роки) | |
Історія створення
Закладені в 1939 році пасажирські лайнери «Касівара мару» та «Ідзумо мару» конструктивно передбачали можливість перебудови в авіаносці. Такою була суть японської тіньової суднобудівної програми, яка була важливим резервом японського флоту.
В серпні 1940 року кораблі були реквізовані і почали перебудовуватись в авіаносці. Спущені на воду влітку 1941 року, введені в експлуатацію влітку 1942 року.
Конструкція
Обидва кораблі мали посилену конструкцію корпуса з поділом на численні відсіки в підводній частині. Компонування кораблів не давало змоги розмістити двоярусний ангар, а одноярусний різко скорочував чисельність авіагрупи, яка ставала неадекватною до розмірів корабля. Врешті-решт проєктувальники все-таки зробити ангар двоярусним, але якщо верхній мав висоту 5 м, то нижній — всього 3,2 м, тому там могли розміщуватись тільки винищувачі «Зеро». Обидва ангари мали однакові розміри: 153×15 м. Ангар мав протипожежні перегородки, які при необхідності розділяли кожен ярус на 4 ізольовані секції.
Кораблі мали високий надводний борт. Вони також отримували великі політні палуби розмірами 210,2 на 27,3 м, обладнані 9 аерофінішерами та 4 аварійними бар'єрами. Підйом літаків здійснювали 2 підйомники розмірами 14×14 м.
Ще однією проблемою була «цивільна» енергетична установка. Щоб не затягувати строки здачі авіаносців, конструктори залишили вже змонтовані на лайнерах парові турбіни, але встановили 6 потужніших котлів. Це додавало додаткові 1,5 вузла швидкості.
Особливістю архітектури авіаносців цього типу стала наявність (вперше в історії японського флоту) острова, суміщеного з димовою трубою. Труба мала нахил 25° вправо, пізніше таку ж схему застосували на авіаносцях «Тайхо» та «Сінано».
Броньовий захист виявився дуже скромним — 70 мм в районі машинно-котельних відділень, 25 мм навколо цистерн і погребів боєзапасу. Влітку 1944 року на «Дзюнйо» їх захист посилили шаром бетону.
Артилерійське озброєння складалось з 12 127-мм гармат та 24 25-мм зенітних автоматів. Влітку 1943 року кількість стволів 25-мм автоматів досягло 40. Влітку 1944 року на «Дзюнйо» їх вже було 79, плюс 6 28-ствольних пускових установок некерованих ракет.
На обох кораблях були встановлені радари (тип 21). В 1944 року на «Дзюнйо» додатково був змонтований радар для пошуку повітряних цілей та управління артилерійським вогнем (тип 13).
Представники
| Назва | Місце побудови | Закладений | Спущений на воду | Введений в експлуатацію | Доля |
|---|---|---|---|---|---|
| Дзюнйо 隼鷹 |
Кавасакі | 20 березня 1939 року Як пасажирський лайнер «Касівара мару» |
26 червня 1941 року | 3 травня 1942 року | 9 грудня 1944 року у Східнокитайському морі серйозно пошкоджений американськими підводними човнами «Сі Девіл», «Плейсі» та «Редфіш». He ремонтувався, 30 листопада 1945 року виключений зі списків флоту, в 1947 році утилізований |
| Хійо 飛鷹 |
Кавасакі | 30 листопада 1939 року Як пасажирський лайнер «Ідзумо мару» |
24 червня 1941 року | 31 липня 1942 року | 21 червня 1944 року в битві у Філіппінському морі отримав сильні пошкодження внаслідок атаки літаків з авіаносця «Белло Вуд» та затонув |
Оцінка проєкту
У великих корпусах кораблів типу «Дзюнйо» вдалось розмістити 2 ангари для літаків, але суттєвим їх недоліком були низька швидкість та відсутність катапульт, що ускладнювало виконання польотів. Також недоліком було слабке бронювання.
Джерела
- Шант К., Бишоп К. Авианосцы. Самые грозные авианесущие корабли мира и их самолеты. Иллюстрированная энциклопедия./Пер с англ./-М.Омега,2006 — 256 с.
- Бешанов В. В. Энциклопедия авианосцев / М.: ACT, Мн.: Харвест, 2002–202 с. ISBN 5-17-012485-6