Айрін Данн

У 1916 році вона закінчила школу, протягом наступного року навчалася в консерваторії в Індіанаполісі, а потім вступила в музичний коледж в Чикаго. Данн мріяла співати на сцені Метрополітен-опера в Нью-Йорку, але провалила прослуховування і почала кар'єру з участі в мюзиклах. В 1923 році відбувся дебют акторки на Бродвеї. Публіка прийняла її, і кар'єра Айрін Данн почала швидкими темпами розвиватися. 16 липня 1928 року акторка вийшла заміж за дантиста Френсіса Гріффіна. Їхній шлюб виявився міцним, подружжя прожило разом до самої смерті Гріффіна в 1965 році.

На Айрін Данн звернули увагу в 1929 році, коли вона грала Магнолію в постановці «Плавучий театр». Керівництво «RKO» уклало з нею контракт, і незабаром вона стала однією з провідних драматичних акторок цієї кінокомпанії. У 1931 році за роль у картині «Сімаррон» вона отримала першу номінацію на отримання премії «Оскар».

Іншими помітними фільмами акторки в той період були «Енн Віккерс» (1933), «Немає іншої жінки» (1933), «Вік невинності» (1934) за романом Едіт Вортон, відзначеному в 1921 році Пулітцерівською премією.

Вміння співати згодилося акторці в музичних картинах «Мила Аделіна» (1935) та «Плавучий театр» (1936), екранізації мюзиклу, завдяки якому почалася її кар'єра в кіно. У 1937 році Айрін Данн знялася в парі з Кері Грантом в одному з найзнаменитіших своїх фільмів — романтичної комедії «Гірка правда», яка подарувала їй нове амплуа комедійної акторки. За цю роль вона була номінована на «Оскар». Згодом вона ще двічі ставала партнеркою Гранта на знімальному майданчику — у фільмах «Моя улюблена дружина» (1940) та «Серенада за пенні» (1941).

На початку 1940-х акторка повернулася до драматичних ролей. Найбільш яскраво її талант прозвучало в картинах «Анна і король Сіаму» (1946) і «Життя з батьком» (1947). До того часу вік Айрін Данн наближався до п'ятдесяти, однак акторці вдалося зберегти фігуру і гладкі риси обличчя — гримерам доводилося малювати їй зморшки на зйомках фільмів «Я пам'ятаю маму» (1948) і «Жайворонок в багнюці» (1950), де акторка грала «вікові ролі». У 1952 році, знявшись у фільмі «Це зростає на деревах», акторка пішла з кіно, але ще кілька років продовжувала з'являтися на телебаченні.

У 1958 році у Айрін Данн була можливість повернутися в кіно — їй запропонували роль у фільмі «Рідоти». Акторка відмовилася, а фільм у підсумку отримав премію «Оскар». На початку 1960-х років акторка удостоїлася зірки на Голлівудській алеї слави.

Айрін Данн активно займалася благодійністю і дотримувалася консервативних політичних поглядів, завдяки чому в 1957 році президент Ейзенхауер включив її до складу делегації США на 12-й сесії Генеральної Асамблеї ООН. Айрін Данн займалася громадською діяльністю до самої смерті. У 1976 році вона пожертвувала 10 000 доларів на відновлення міського фонтану в Медісоні, місто її дитинства. Акторка померла у віці 91 року 4 вересня 1990 року в Лос-Анджелесі від зупинки серця.