Алгоритм Дойча — Йожи

Алгоритм Дойча — Йожи (іноді алгоритм Дойча — Джози, англ. Deutsch–Jozsa algorithm) — квантовий алгоритм, запропонований Девідом Дойчем і Річардом Йожею в 1992 році[1] й вдосконалений Річардом Клівом, Артуром Екертом, К'ярою Маккіавелло й Мішелем Моска в 1998 році[2]. Цей алгоритм став одним із перших прикладів алгоритму для квантового комп'ютера. Завдяки використанню квантової переплутаності й принципу суперпозиції такий алгоритм має значний приріст швидкості виконання в порівнянні з відповідним класичним аналогом.

Квантова схема алгоритму Дойча — Йожи для функції f, що залежить від n змінних. H оператор Адамара. Uf — запит фази. Нижній кубіт — допоміжний, що використовується для запиту фази.

Задача Дойча — Йожи полягає у визначенні, чи є функція двійкової змінної константою (тобто, набуває або значення 0, або значення 1 за будь-яких аргументів) або збалансованою (для половини області визначення набуває значення 1, для іншої половини — значення 0). При цьому вважається, що функція a priori є або константою, або збалансованою.

Для розв'язання цієї задачі класичний детермінований алгоритм має виконати в найгіршому випадку обчислень функції . Класичний детермінований алгоритм потребує меншого часу, щоб дати правильну відповідь із високою ймовірністю. Але в будь-якому разі для отримання правильної відповіді з одиничною ймовірністю потрібно виконати обчислень. Алгоритм Дойча — Йожи завжди дає правильну відповідь, виконуючи лише одне обчислення функції .

Якщо функція незбалансована, то алгоритм може дати відповідь «константа» з деякою ймовірністю, причому при збільшенні різниці між кількістю «0» і «1» збільшується й ця ймовірність[3].

Алгоритм Дойча — Йожи оснований на схожому алгоритмі (алгоритм Дойча, розроблений Девідом Дойчем у 1985 році), який є частковим випадком першого. В цьому алгоритмі функція є функцією однієї змінної, на відміну від функції багатьох змінних , яка використовується в алгоритмі Дойча — Йожи.

Алгоритм Дойча — Йожи

На вході алгоритму маємо (n+1)-кубітовий стан . Тобто, останній кубіт знаходиться в стані , а інші n кубітів — стані . До кожного кубіту застосовується оператор Адамара для отримання стану:

Функція в алгоритмі грає роль квантового оракула, який перетворює стан на стан . Звертання до оракула призводить до наступної зміни стану:

.

Оскільки для кожного функція дорівнює або 0, або 1, то вираз для стану спрощується:

.

Після цього кроку останній кубіт, який є допоміжним, можна відкинути. До кожного з n кубітів, що залишилися, знову застосовується оператор Адамара, який змінює стан так:

де  — побітовий добуток.

Зрештою, вимірюючи стан , отримуємо на виході алгоритму ймовірність

яка дорівнює 1, якщо функція  — константа, і 0, якщо вона збалансована.

Алгоритм Дойча

Алгоритм Дойча — це частковий випадок алгоритму Дойча — Йожи: тепер функція є функцією однієї змінної. Задачею цього алгоритму є перевірка умови . Або, що те ж саме, обчислення (де  — операція додавання за модулем 2, яка може бути представлена вентилем CNOT): якщо цей вираз дорівнює 0, то  — константа.

На вході алгоритму маємо двокубітний стан . До кожного з кубітів застосовується оператор Адамара, що призводить до зміни стану:

Як і в минулому випадку грає роль квантового оракула, який змінює стан на . Звертання до оракула дає:

Відкидаючи другий (допоміжний) кубіт і фазу , загострюємо увагу на стані

до якого знову застосовується оператор Адамара:

Тепер можна виконати вимірювання стану першого кубіта. Легко бачити, що якщо вимірювання дає 0, то , тобто функція є константою. Якщо ж вимірювання дає 1, то , і функція є збалансованою.

Виноски

  1. Deutsch D., Jozsa R. Rapid solutions of problems by quantum computation // Proceedings of the Royal Society of London A.  1992. Т. 439. С. 553. (рос. переклад: Дойч Д., Джозса Р. Быстрое решение задач с помощью квантовых вычислений // Квантовый компьютер и квантовые вычисления (том II). — Ижевск : РХД, 1999. — 288 с.)
  2. Cleve R., Ekert A., Macchiavello C., Mosca M. Quantum algorithms revisited // Proceedings of the Royal Society of London A.  1998. Т. 454. С. 339-354.
  3. Вялый М. Квантовые алгоритмы (Лекция 2).

Література

  • Кайе Ф., Лафламм Р., Моска М. Введение в квантовые вычисления. — Ижевск : РХД, 2009. — 360 с.
  • Нильсен М., Чанг И. Квантовые вычисления и квантовая информация. М. : Мир, 2006. — 824 с.

Див. також

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.