Ален Безансон

Ален Безансон (фр. Alain Besançon; 25 квітня 1932, Париж) — французький історик, професор Вищої школи соціальних наук, дослідник в Інституті соціальної історії, учасник Нової атлантичної ініціативи.

Ален Безансон
фр. Alain Besançon
Народився 25 квітня 1932(1932-04-25) (89 років)
VI округ Парижа, Париж, Франція
Країна  Франція
Національність француз
Діяльність історик, педагог, політолог
Alma mater Інститут політичних досліджень
Галузь історія
Заклад Інституті соціальної історії
Звання професор
Науковий керівник Roger Portald
Аспіранти, докторанти Франсуаза Том, Gilles Dorronsorod і Magda Cârnecid
Членство Академія моральних і політичних наук і Comité des intellectuels pour l'Europe des libertésd
Батько Louis Justin-Besançond
Мати Madeleine Delagranged
Нагороди

Prix de l'essaid (1981)

Q83550004? (1987)

Життєпис

Ален Безансон народився у Парижі, в сім'ї професора Луї Джастін-Безансона і Делаґрандж Мадлен, дочки засновника фармацевтичної компанії «Delagrange». За життя Сталіна був прибічником комунізму, 19-річним вступив до Французької компартії, однак через п'ять років вийшов з її лав[1]. Згодом став критично аналізувати як комунізм, так і тоталітаризм взагалі.

Безансон є автором понад двох десятків книжок (включно з першим романом «Еміль та брехуни», 2008 р.) та великої кількості статей і передмов на теми історії Росії, СРСР та України, тоталітаризму, історії християнства. Його дослідження надруковані у французьких, американських, англійських, італійських, польських, українських та інших журналах.

Праці
  • Le Tsarévitch immolé, 1967.
    • Убиенный царевич. - М.: вид.-во: МИК, 1999. ISBN 5879020142 (рос. переклад)
  • Histoire et expérience du moi, 1971.
  • Entretiens sur le Grand Siècle russe et ses prolongements (en collaboration), 1971.
  • Éducation et société en Russie, 1974.
  • L'Histoire psychanalytique, une anthologie, 1974.
  • Être russe au XIXe siècle, 1974.
  • Court traité de soviétologie à l'usage des autorités civiles, militaires et religieuses, 1976 (préface de Raymond Aron).
  • Les Origines intellectuelles du léninisme, 1977.
    • Интеллектуальные истоки ленинизма. - М.: вид. МИК, 1998. - 304 с. ISBN 5879020290
  • La Confusion des langues, 1978.
  • Présent soviétique et passé russe, Livre de poche, Paris, 1980 (réédité : Hachette, Paris, 1986).
    • Советское настоящее и русское прошлое. (рос. переклад)
  • Anatomie d'un spectre : l'économie politique du socialisme réel, Calmann-Lévy, Paris, 1981.
  • Courrier Paris-Stanford (en collaboration), 1984.
  • La Falsification du bien, Soloviev et Orwell, 1985.
    • Извращение добра. Соловьев и Оруэлл. - М.: МИК, 2002. 165 с.
  • Une génération, Julliard, 1987.
  • Vendredis, 1989.
  • L'Image interdite, une histoire intellectuelle de l'iconoclasme, 1994.
    • Запретный образ. - М.: МИК, 1999. 424 с. ISBN 5-87902-040-1
  • Trois tentations dans l'Église, 1996.
  • Aux sources de l'iconoclasme moderne, 1998.
  • Le Malheur du siècle : sur le communisme, le nazisme et l'unicité de la Shoah, Fayard, 1998, 166 p.
  • Émile et les menteurs, 2008
  • Cinq Personnages en quête d'amour. Amour et religion, 2010

Публікації українською

Примітки
  1. Ален Безансон: людина, яка не захотіла бути частиною імперії брехні
  2. Ален Безансон про політику пам’яті та руйнування націй

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.