Алеутський басейн

Алеутський басейн — океанічна котловина під південно-західною частиною Берингового моря. Підмурівком басейну на північному сході є Північноамериканська плита, решти акваторії — залишок плити Кула, яка в основному зазнала субдукції під Північноамериканську плиту[1]

Алеутський басейн на мапі

Субдукція плити Кула припинилося після утворення Алеутського жолобу на півдні басейну. Залишок від плити Кула, наразі є складовою Північноамериканської плити. Ця колишня зона субдукції зараз є Берингійською окраїною, на якій зараз розташовано шістнадцять підводних каньйонів, включаючи найбільший у світі каньйон Жемчуг.[1]

Глибоководна частина Берингового моря відокремлена від басейнів Командорського і Бауерс підводними хребтами Ширшова і Бауерса. Командорський басейн займає західну частину Берингового моря з хребтом Ширшова на його східній межі. Хребет Ширшова простягається на 750 км на південь від Російського півострова Олюторський, до точки з'єднання з хребтом Бауерс. Хребет Бауерс простягається у формі дуги приблизно на 900 км від Алеутської острівної дуги до північно-західного закінчення, де він з'єднується з хребтом Ширшова. Хребет Бауерс колишня острівна дуга — геологічна формація напівкруглої форми, яка обмежена Алеутською острівною дугою і спільно з нею обмежує басейн Бауерса.[2]

Північну частину хребта Ширшова утворено 95 Ma, а південну — 33 Ma (ранній олігоцен). Хребет Бауерс утворено 30 Ma (пізній олігоцен).[2]

Примітки
  1. New Views of the U.S. Continental Margins (University of New Hampshire)
  2. Verzhbitsky, E. V.; M. V. Kononov; V. D. Kotelkin (5 лютого 2007). Plate Tectonics of the Northern Part of the Pacific Ocean. Oceanology (in translation from Okeanologiya ) 47 (5): 705–717. doi:10.1134/S000143700705013X.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.