Алещенко Лев Миколайович

Ле́в Микола́йович Але́щенко (1937—2013) — український лікар-хірург, відмінник охорони здоров'я СРСР, заслужений лікар України, Почесний громадянин Кременчуцького району.

Алещенко Лев Миколайович
Народився 27 травня 1937(1937-05-27)
Семенівський район, Чернігівська область, Українська РСР, СРСР
Помер 10 січня 2013(2013-01-10) (75 років)
Кременчук, Полтавська область, Україна
Країна  СРСР
 Україна
Alma mater Смоленський державний медичний університетd
Нагороди

Життєпис

Народився 1937 року в селі Карповичі Семенівського району Чернігівської області. Закінчив карповицьку середню школу з золотою медаллю, зараховується без іспитів студентом Смоленського державного медичного інституту, який успішно закінчив у 1962 році — за спеціальністю «лікувальна справа». Того ж року почав працювати хірургом в селі Мехонське Курганської області.

З вересня 1966 року — завідувач хірургічного відділення Кременчуцької центральної районної лікарні. Працював під керунком Якова Вітебського.

В ЦРЛ впровадив у практику всі види операцій на щитовидній залозі — по причині зобу і базедової хвороби, операції пластики вентральних гриж, реконструктивні операції на шлунку. Розробив комплексний метод лікування хворих з гострим панкреатитом. Заснував хірургічну тактику при апендикулярних інфільтратах, метод аутоінфузії крові в терапії виразкової хвороби шлунка й 12-палої кишки.

1999 року переведений на посаду лікаря-хірурга стаціонару, до останнього дня життя був на роботі.

Проходив підвищення кваліфікації — у Харківському інституті удосконалення лікарів тричі — в 1968, 1992 та 1997 роках, 1988-го — в Київському НДІ клінічної експериментальної хірургії, Ленінградському державному інституті удосконалення лікарів (1985 рік), Центральному інституті удосконалення лікарів м. Москва (1975, 1976 роки).

Відділення, яке він очолював, у 1975 і 1976 роках було обласною школою передового досвіду з організації невідкладної хірургічної допомоги.

П'ять разів його колектив заносився на районну Дошку Пошани колективів Кременчуцького району, нагороджений Червоним прапором — «Переможцю соціалістичного змагання».

Був керівником лікарів–інтернів з хірургії Української медичної стоматологічної академії.

За своє життя він провів 25 904 операції[1][неавторитетне джерело].

Депутат п'яти скликань Кременчуцької районної ради, був головою постійної комісії з питань охорони здоров'я та соціального забезпечення.

Був делегатом двох Всесоюзних з'їздів хірургів — в містах Києві і Мінську, делегатом всіх з'їздів хірургів України (Київ, Донецьк, Харків, Хмельницький, Одеса, Полтава).

Похований на кладовищі в місті Кременчук — по вулиці тоді Маршала Жукова біля своїх батьків, (в минулому селище Велика Кохнівка).

Нагороди та відзнаки

  • почесний знак «Відмінник охорони здоров'я» (1972)
  • Заслужений лікар УРСР (1988)
  • Почесний громадянин Кременчуцького району (2006)
  • ювілейна медаль — «За звитяжну працю. На відзначення 100-річчя від дня народження В. І. Леніна»
  • Почесна відзнака товариства Червоного Хреста і півмісяця (1978)
  • на хірургічному відділенні Крменчуцької ЦРЛ встановлено меморіальну дошку.

Див. також

Примітки

Джерела

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.