Алмиш

Алмиш (д/н —бл. 925) — 7-й ельтебер (володар) і 1-й емір Волзької Болгарії у 895925 роках. Відомий також як Джафар ібн Абдалла

Алмиш
Народився 9 століття
Помер 925
Національність Булгари
Діяльність суверен
Конфесія іслам
Батько Шилкі
Діти Q20598892?

Життєпис

Походив з династії Дуло. Молодший син ельтебера Шилкі. Разом з батьком прийняв іслам, змінивши ім'я на Джафар. Посів трон 895 року після смерті старшого брата Батир-Муміна. Ймовірно ще за часів останнього Волзька Болгарія оформилася у власне державу. Втім саме Алмиш завершив цю справу. Закріплено столицю в Великому Булгарі та почато карбування власної срібної монети. Також Алмиш оголосив іслам офіційною релігією держави. Разом з тим вимушений був підтвердити залежність від Хозарського каганату, відправивши бек-мелеху Нісі в якості заручника свого сина Мікаїла.

Ймовірно уклав союз з огузьким ханом Етреком, оженившись на його сестрі або доньки. В подальшому вирішив підтримати бек-мелеха Менахема I, допомігши тому 913 року приборкати повстання огузів й печенігів. При цьому завдав поразки руса, що рухалися Волкою, повертаючись з походу на Дербент.

Відомо про посольство ельтебера до халіфа аль-Муктадіра. Згадується в записках арабського мандрівника Ібн Фадлана (прибув сюди на чолі 3-тисячного каравану), який відвідав в 922 році в якості посла Алмиша. Цим роком датується міжнародне визнання Волзької Болгарії. Завдяки цьому Алмиш отримав арабських майстрів, карбувальників монети, архітекторів мечетей, було встановлено міцні політичні та торговельні зв'язки з Багдадським халіфатом й мусульманським світом.

Напевне посилення дипломатичних відносин з халіфом пов'язано було з новим повстанням Волзької Болгарії проти Хозарського каганату. До Алмиша доєдналися племена огузів, буртасів, печенігів. Ця війна не завершилася за життя Алмиша, якому спадкував син Мікаїл, а держава розкололася та Болгарський і Суварський емірати.

Родина

Дружина — Нушабі, донька (сестра) огузького ябгу Етрека

Діти:

  • Мікаїл (д/н—943), емір Волзької Болгарії
  • Ахмад (д/н—930), емір Сувару
  • 2 доньки

Джерела

  • Волжская Булгария и Русь. Казань, 1986.
  • Tatar Encyclopaedia. Kazan: The Republic of Tatarstan Academy of Sciences. Institution of the Tatar Encyclopaedia. 2002.
  • Richard Frye, Ibn Fadlan's Journey to Russia,2005


This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.