Альберто Фонтанезі

У дорослому футболі дебютував 1949 року виступами за команду «Бонденезе» з Серії С.

Влітку 1950 року став гравцем клубу СПАЛ і в першому ж сезоні забив 16 голів у 33 матчах і допоміг команді виграти Серію Б та вийти в еліту італійського футболу. Там за Фонтанезі провів СПАЛ ще 72 матчі і забив 15 голів.

1953 року Фонтанезі перейшов до столичного «Лаціо», але в команді закріпитись не зумів, зігравши за два сезони лише 44 матчі в чемпіонаті.

Влітку 1955 року Альберто став гравцем «Удінезе», яке саме було відправлене до Серії Б через спортивне шахрайство. В першому ж сезоні Фонтанезі допоміг своїй команді повернутись в елітний дивізіон. Всього відіграв за команду з Удіне п'ять сезонів своєї ігрової кар'єри. Більшість часу, проведеного у складі «Удінезе», був основним гравцем атакувальної ланки команди.

Протягом 1960—1962 років захищав кольори «Верони» у Серії Б.

Завершив професійну ігрову кар'єру у клубі «Самбенедеттезе» з Серії Б, за який виступав протягом 1962/63 років.

Помер 1 квітня 2016 року на 88-му році життя у місті Трезігалло.

Дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Італії на Олімпійських іграх 1952 року у Гельсінкі, де зіграв в обох матчах своєї команди на турнірі. В першому матчі проти збірної США Фонтанезі забив один з голів італійців і допоміг розгромити суперника з разунком 8:0, проте вже у другій грі італійці були биті угорцями 0:3 і покинули турнір.

26 жовтня 1952 року провів свій третій і останній матч у складі національної збірної Італії в товариській грі проти збірної Швеції, яка завершилась внічию 1:1.

Мав молодшого брата Карло, який також був футболістом і грав за СПАЛ у Серії А.