Альтаміра (печера)

Печера довжиною 270 м складається з серії подвійних коридорів і зал. Головна зала становить у довжину 18 м і від 2 до 6 м у висоту. Деякий час у печері ніхто не жив, крім тварин. Малюнки представляють зображення бізонів, коней, кабанів, відбитки долонь тощо. Вони виконані вугіллям, охрою, гематитом та іншими природними фарбами. Малюнки розташовані на стелі і стінах не тільки головного залу, але і в головному коридорі та інших залах. Стародавні художники використовували природні контури стіни для створення тривимірного ефекту, можливо, це було пов'язано з їх релігійним поглядом на світ. Схожі зображення є в печерах Скандинавії і Північної Італії.

Перша публікація про Альтаміру

У 1879 археолог-любитель Марселіно Санс де Саутуола разом із 9-річною донькою випадково відкрили печеру з малюнками. Печера була розкопана Саутуолою та Хуаном Віланова-і-П'єра — археологом з Мадридського університету.

У 1880 вони опублікували результати розкопок, де віднесли малюнки до епохи палеоліту. Інші вчені сприйняли це повідомлення неоднозначно, Саутуолу звинуватили у фальсифікації малюнків, поки пізніше не були відкриті печерні розписи в інших місцях, але до цього часу Саутуола вже помер.

Розкопки в печері проводилися в 1902—1904, 1924—1925 та 1981.

У 1960-1970-х печеру відвідала величезна кількість туристів, до 1500 осіб на день. Це призвело до того, що на малюнках була виявлена ​​цвіль від вогкості. Влада закрила печеру на реставрацію в 1977 і знову відкрила в 1982, однак різко обмеживши туди доступ до ~ 20 осіб на день. Черги на відвідування доводилося чекати до трьох років.

У 2002, після виявлення цвілі на малюнках у головному залі, печера була закрита для відвідувань.

У червні 2010 міністр культури Іспанії Анхелес Гонсалес-Сінді оголосила, що в 2011 печеру буде знову відкрито.[2]

У 2001 у музейному комплексі Альтаміра, розташованому поруч з печерою, були відкриті копії знаменитого живописного панно Великого плафона, а також деяких інших зображень печери, що дозволяють ознайомитися з малюнками, не відвідуючи печеру. Інші копії малюнків Альтаміри містяться в Національному археологічному музеї Іспанії в Мадриді, Німецькому музеї в Мюнхені та в Японії.

• Петрогліфи
• Atapuerca Mountains

• Дэвлет Е. Альтамира: у истоков искусства. М., 2004.
• Пан П. Альтамира — «Новая пещера» // Вестник СОИПИ. Кемерово, 2001. Вып.4.
• Madariaga de la Campa, Benito (2000). Sanz de Sautuola y el descubrimiento de Altamira, Santander, Fundación Marcelino Botín. ISBN 84-95516-18-7.
• Е. Г. Дэвлет. Альтамира — «королева расписных пещер»: К 125-летию открытия пещерного искусства // Природа. — 2004. — № 12

• Альтаміра // ВУЕ