Альтернативна історія (наука)
Альтернативна історія — в історичній науці — напрям, що ґрунтується на описі можливого розвитку історії за умови зміни результату певної події в минулому. В західній історіографії поширений також термін «контрфактуальна історія».
Основоположником альтернативної історії вважається римський історик Тит Лівій[2], що описав можливу історію протистояння Стародавнього Риму й імперії Александра Македонського («Історія від заснування міста», межа ер). У ХХ ст. стають популярними колективні праці у стилі альтернативної історії («Якщо б це відбулося інакше», 1931; «Варіанти Гітлера», 1995; «А якщо?», 1999; «Варіанти Наполеона», 2000; «А якщо? 2», 2001; «Перемоги Висхідного сонця», 2001; «Перемоги Третього рейху», 2002; «А якщо? В американській історії», 2003; «Гаряча холодна війна», 2003 та ін.)[3].
Теоретичне обґрунтування
Історики в цьому напрямі намагаються визначити закономірності історичного розвитку та вплив випадковостей на історичний процес. При цьому особлива увага приділяється наслідкам можливих змін у минулому та порівнянню їх із дійсним перебігом історії.
У творах, створених в жанрі альтернативної історії, неодмінним елементом сюжету є зміна історії в минулому. За ідеєю автора, в деякий момент минулого з якої-небудь причини, або випадково, або в результаті втручання зовнішніх сил (наприклад прибульців з майбутнього) відбувається щось відмінне від того, що відбувався в реальній історії. Те, що трапилося може бути пов'язане з широко відомими історичними подіями чи особами, а може видаватися, на перший погляд, малозначним. В результаті цієї зміни відбувається «розгалуження» історії — події починають розвиватися за іншим сценарієм.
«Без альтернативних варіантів будь-яке осмислення історії буде спочатку неповноцінним, таким, що виключає засвоєння уроків історії. Адже саме в уроках історії, якщо вірити підручникам, суть і сенс занять історією. І якщо та чи інша подія могла відбутися тільки так, як відбулося — то який звідси урок? Іншими словами, якщо у минулого немає альтернатив, то їх бути не може і у сьогодення та майбутнього. Оскільки те й інше є, як загальновідомо, всього лише логічним продовженням минулого. З цієї позиції майбутнє стає таким же фатальним, жорстко детермінованим, як і минуле» (І. В. Бестужев-Лада «Ретроальтернативистика в философии истории»)
Альтернативна історія в Україні, на відміну від ряду інших країн тільки розпочинає розвиватися. Так науково-популярні сценарії альтісторичного розвитку розробляв Д. Шурхало, художні — О. Ірванець, В. Кожелянко, П. Станіславський.
Джерела
- Бестужев-Лада И. Ретроальтернативистика в философии истории // Вопросы философии. 1997. № 8. С. 112–122.
- Лещенко В. Ветвящееся время: История, которой не было. Москва : АСТ, 2003. 592 с.
- Соболев С. Альтернативная история: пособие для хронохичхайкеров. Липецк : Крот, 2006. 84 с.
- The Oxford Dictionary of Science Fiction. Oxford : Oxford University Press, 2006. P. 4–5.
- Шурхало Д. Українська «якбитологія»: Нариси альтернативної історії. 3-тє вид. Харків : Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2017. 400 с.
- Classic and Iconoclastic Alternate History Science Fiction / Ed. by E. Chapman, C. Yoke. Lewiston : Edwin Mellen, 2003. 330 p.
- Rosenfeld G. Why Do We Ask «What If?» Reflections on the Function of Alternate History // History and Theory. 2002. Vol. 41. № 4. Theme Is. 41: Unconventional History. P. 90–103.
- Singles, Kathleen. Alternate History
- Котляр Ю.В. Альтернативна історія в історичних дослідженнях // Наукові праці: науково-методичний журнал. Випуск 270. Т. 282. Історія. Миколаїв: Вид-во ЧНУ імені Петра Могили, 2016. С.64-68.