Альтос Орнос де Біскайя

«Альтос-Орнос-де-Біскайя» (ісп. Altos Hornos de Vizcaya — дослівно «Доменні печі Біскайї»)  — колишня приватна металургійна компанія (концерн) у Іспанії, з головним офісом у Більбао, столиці Біскайї. Була заснована 1902 року. Протягом більшої частини 20 століття була найбільшою металургійною компанією країни. Володіла трьома металургійними заводами і супутніми їм підприємствами чорної металургії.[1] У другій половині 1950-х років на частку компанії припадало 50 % виробництва чорних металів в Іспанії.[2] У другій половині 1980-х років продовжувала грати головну роль в чорній металургії Іспанії поряд з державними металургійними компаніями «Енсідеса» і «Альтос-Орнос-дель-Медітерранео».[3] 1997 року об'єдналась з компанією «Енсідеса» з утворенням компанії «Aceralia», що на початку 2000-х років стала частиною металургійної компанії «Arcelor».

Будинок, у якому розташовувався головний офіс компанії.

Історія
Акція компанії « Альтос-Орнос-де-Біскайя» 1948 року.
Виведена з експлуатації доменна піч на заводі компанії у місті Сестао. Залишена як пам'ятник промисловості.

Компанію було засновано 29 квітня 1902 року об'єднанням трьох вже існувавших компаній: Металургійного і будівного товариства Біскайя (Sociedad Anónima de Metalurgia y Construcciones Vizcaya), Товариства доменних печей і залізоробних та сталеварних заводів Більбао (Sociedad de Altos Hornos y Fábricas de Hierro y Acero de Bilbao) і товариства «Іберія» (Compañía Anónima Iberia). Початковий капітал компанії становив понад 32 млн песет, в ній було об'єднано видобуток руди, виплавку чавуну і сталі.[4]

У квітні 1959 року у місті Басаурі було введено в дію перший в Іспанії стан холодної прокатки, яким спільно володіли компанії «Альтос-Орнос-де-Бискайя» і «Басконія». Потужність стану становила 120 тис. т. прокату на рік.[5]

В першій половині 1960-х років компанія виробляла 35 % чавуну, сталі й прокату Іспанії. Все виробництво було сконцентровано на трьох заводах з повним виробничим циклом — у містах Баракальдо, Сестао і Сагунто. Власні копальні, шахти, електростанції давали компанії 400 тис. т залізної руди, 700 тис. т вугілля, 320 млн. кВт/год (на початку 1960-х років — 200 млн кВт/год) електроенергії щороку. Морські перевезення здійснювалися власним флотом з 8 кораблів вантажопідйомністтю по 55 тис. т. Інтереси компанії простягалися й на суміжні галузі — хімію, машинобудування, видобувну промисловість. Компанія володіла всіма або більшістю акцій 50 підприємств.[6][7]

У 1970-х роках 26 % компанії належало американській компанії «Юнайтед стіл корп.».[8]

1987 року на металургійному заводі компанії у місті Сестао працювало 8000 осіб. Загалом опосередковано завод забезпечував зайнятість 50000 осіб. В цей час на заводі провадився процес докорінної модернізації та реконструкції. При цьому на заходи з охорони навколишнього середовища було відведено 8,8 млрд песет (13 % всіх капіталовкладень у реконструкцію заводу).[3]

Посилання
  1. А. П. Караваев. Испания: экономика и внешняя торговля. — М.: Внешторгиздат, 1962. С. 29. (рос.)
  2. Экономика капиталистических стран в 1958 году. — М.: Изд-во социально-экон. лит-ры, 1958. С. 122. (рос.)
  3. Реферативный журнал: География, Выпуск 7. — М.: ВИНИТИ, 1987. С. 43. (рос.)
  4. Х. Гарсиа. Испания ХХ века. — М.: Мысль, 1967. С. 25. (рос.)
  5. Экономика капиталистических стран в 1959 году. — М.: Издательство Социально-Экономической Литературы, 1960. С. 125. (рос.)
  6. Социально-экономические проблемы истории Испании. — М.: Наука, 1965. С. 299. (рос.)
  7. Мировая экономика и международные отношения. — М.:"Правда", 1962. С. 99. (рос.)
  8. А. Авилова, Я. Веденяпин. Экономика Испании. — М.: Наука, 1978. С. 52. (рос.)
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.