Альфредо Гравіна

Альфредо Данте Гравіна (ісп. Alfredo Dante Gravina; 31 жовтня 1913, Такуарембо — 1995, Монтевідео) — уругвайський письменник, журналіст, що належав до Ґенерації '45. З його ім'ям пов'язане становлення літератури соціалістичного реалізму в Уругваї.

Альфредо Гравіна
Alfredo Dante Gravina
Ім'я при народженні ісп. Alfredo Dante Gravina
Народився 31 жовтня 1913
Такуарембо  Уругвай
Помер 1995(1995)
Монтевідео
Країна  Уругвай
Діяльність письменник, журналіст, прозаїк — романіст, драматург
Мова творів іспанська
Жанр роман, оповідання

Життєпис

Альфредо Гравіна народився у провінції Такуарембо, у 1913 році. Дитинство та юнацькі роки провів у скотарських латифундіях, де працював пеоном і тому добре знав умови життя і праці селян. Закінчивши середню школу, Гравіна переїхав до Монтевідео, щоб розпочати юридичне навчання, яке згодом покинув. Працюючи в одній із ощадних кас банку, він заснував і керував газету Gaceta de Cultura, яка виходила у Монтевідео між вереснем 1955 і квітнем 1957 року. Співпрацював у газетах El Popular, та La Hora Popular. Член комуністичної партії.

Літературну діяльність почав як автор оповідань. Більшість його творів присвячені зображенню національного життя Уругваю і соціальної боротьбі його народу. Твори Гравіни перекладено багатьма мовами. На Кубі, де він мешкав деякий час, Гравіна займався літературною працею у журналі "Casa de las Américas" (друкарському органі Будинку Амерік), Університеті Сантьяго-де-Куба та інших подібних виданнях[1].


Найкращі його романи - «Макадам» (1948) та « Шість пар черевиків» (1964), хоча серед численних творів чи не найбільшу популярність має роман Кордони відкриті вітрам (ісп. Fronteras al viento), написаний 1951 року та перекладений багатьма мовами. В центрі уваги письменника - уругвайська пампа, жорстокі класові сутички між багатими латифундистами та безземельними селянами - батраками і сільськогосподарськими робітниками[2].

Відгуки

Критик Arturo Sergio Visca писав:

«Гравіна — один з небагатьох оповідачів, який намагався дати всебічне бачення країни у своїй роботі. Це одна з його найбільших заслуг, якими б не були спостереження, які можуть бути вказані в цьому видінні і заперечення, які можуть стати літературними. Крім того, на всіх його сторінках завжди вимальовується сердечний, виразний і братерський ефір, який облагороджує їх»

За словами Luis Volonté:

«У багатьох своїх текстах він відчував потребу зробити акцент на користь дидактичної функції. Здійснюючи це просвітницьке бажання, він зіпсував значну частину своєї роботи, представляючи героїв дуже схематично і передбачувані ситуації»[3]

Твори
  • Кров у борозні (Sangre en los surcos, 1938)
  • Час співу (La hora del canto, 1941)
  • Незвичайний кінець звичайної людини (El extraordinario fin de un hombre vulgar, 1942)
  • Історія однієї історії (Historia de una historia, 1944)
  • Макадам (Macadam, 1948)
  • Хроніка подорожі в СРСР і Чехословаччину (Crónica de un viaje por la URSS y Checoslovaquia, 1955)
  • Кордони відкриті вітрам (Fronteras al viento, 1951)
  • Сільський репортаж з Кан'яда Гранде (Reportaje campesino en Cañada Grande, 1956)
  • El único camino (1958)
  • Від страху до гордості (Del miedo al orgullo, 1959)
  • Усмішка доброго сусіда (La sonrisa del buen vecino, 1960)
  • Los ojos del monte y otros cuentos (1962)
  • Tiempo arriba (1962)
  • Шість пар черевиків (Seis pares de zapatos, 1964)
  • Brindis por el húngaro (1969)
  • Sus mejores cuentos (1969)
  • Острів (La isla, 1970)
  • Despegues (1974)
  • Музика та долари (Música y dólares, 1986)

Примітки
  1. "Alfredo Gravina: el interés por la sustancia", entrevista inédita de Lucio Muniz, agosto de 1992, Espacio Latino.
  2. Гравіна, Альфредо-Данте. Кордони відкриті вітрам. Retro Kniga. Київ: Дніпро. Процитовано 3 квітня 2021.
  3. Luis Volonté, prólogo a La Danza Macabra, Ediciones de la Banda Oriental, Montevideo, 2000.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.