Алі-шах I

Алі-шах I (д/н — бл. 1422) — 7-й султан Кашміру в 14131420 роках.

Алі-шах I
Ім'я при народженні Мірхан
Народився невідомо
Помер бл. 1422
Титул султан
Термін 1413—1420 роки
Попередник Сікандар-шах I
Наступник Зайн аль-Абідін
Конфесія іслам
Рід Сваті
Батько Сікандар-шах I

Життєпис

Походив з династії Сваті (Шах-Міри). Старший син султана Сікандар-шаха I. При народженні отримав ім'я Мірхан. 1413 року спадкував владу, взявши ім'я Алі-шах I.

Не виявив державного хисту, більше приділяв розвагам. Тому значну політичну вагу набули його міністри Сайф ад-Дін, Ладді Магре і Шанкар, що швидко поставили своїх родичів на провідні посади. Невдовзі вони почали інтригувати проти один одного, чим послаблювали султанат. Невдовзі Сайад-Дінувдалосязахопити трьох синів Ладді Магре, а самого його стратити.

Разом з тим загрозу становив брат султана Фіроз, що повернувся запідтримки афганців до Кашміру (його ще раніше вигнав Сікандар-шах I). Але Сайф ад-Діну вдалося приборкати амбіції того та знову змусити залишити Кашмір. За цим придушено заколот Ладдараджі, намісника Мір-Бахші.

Близько 1412/1415 року після смерті Сайф ад-Діна почалася боротьба за владу між його братом Хамсабхатою і Гаурабхатою, намісником Камраджа. В цій боротьбі переміг перший. Невдовзі проти нього виступив молодший брат султана Шахі Хан, який 1417 року повалив і стратив Хамсабхату. За цим признначаєтсья першим міністром.

1418 року Алі-шах I відправився у хадж до Мекки. Втім 1419 року, перебуваючи в Пенджабі, вирішив повернутися до Кашміру. Але в цей час Шахі Хан фактично став самостійним султаном. Тому Алі-шах звернувся по допомогу раджів князівств Джамму і Раджаурі. Заїх допомогою повернувся до влади. Але 1420 року брат за підтримки Джасрата з індуїстського клану Хохарів завдав поразки султану в битві біля Тханни, де Алі-шах I потрапив у полон. Його було запроторено до фортеці Пахлі, де він помер близько 1422 року.

Джерела

  • Hasan, Mohibbul (2005). Kashmir Under the Sultans (Reprinted ed.). Delhi: Aakar Books. pp. 87, 91–92. ISBN 978-81-87879-49-7.
  • Walter Slaje, Three Bhaṭṭas, Two Sulṭāns, and the Kashmirian Atharvaveda. In: The Atharvaveda and its Paippalādaśākhā. Historical and Philological Papers on a Vedic Tradition. Ed. by ARLO GRIFFITHS and ANNETTE SCHMIEDCHEN. Aachen 2007: 329—353.



This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.