Ангели бізнесу

Термін «ангел» походить з Бродвею, де його використовували для багатих людей, які фінансували театральні постановки. 1978 року Вільям Ветцел (англ. William Wetzel), який тоді був професором Університету Нью-Гемпшира та засновником Центру венчурних досліджень цього університету, завершив дослідження, як підприємці в США шукають стартовий капітал, і почав використовувати термін «ангел» для опису інвесторів, які надавали такий стартовий капітал.

Бізнес-ангелами часто є власники чи керівники успішного бізнесу «на пенсії», які зацікавлені в такого виду інвестуванні з причин, які не обмежуються бажанням отримати прибуток. Такі причини можуть включати бажання бути на гребені хвилі поточного розвитку певного сектора бізнесу, менторство нового покоління підприємців та/або використання власного досвіду і соціальної мережі у форматі неповної зайнятості. Тому, додатково до коштів, бізнес-ангели часто можуть надати цінну управлінську пораду та важливі контакти.

Починаючи з кінця 1980-х, бізнес-ангели почали об'єднуватись в неформальні групи з метою взаємного/спільного використання потоку проектів (англ. deal flow) та роботи з due diligence та об'єднання ресурсів для більших інвестицій. Ангельські групи як правило є місцевими організаціями, які складаються з 10-150 кваліфікованих інвесторів, що зацікавлені в інвестуванні на початковій стадії проекту.

Оскільки відсутні публічні лістинги їх цінних паперів, приватні компанії зустрічаються з інвесторами-ангелами декількома шляхами, напр. по рекомендації довірених джерел таких інвесторів та інших бізнес-контактів; на інвестиційних конференціях та симпозіумах; та на зустрічах, організованих ангельськими групами, де проектні компанії можуть отримати можливість зустрічі з інвестором віч-на-віч.

Ангели як правило вкладають власні кошти, на відміну від венчурних інвесторів, які управляють пулом чужих грошей у професійному фонді.[2][3] Хоча як правило рішення приймаються на основі інвестиційного бачення окремої людини, власне фінансування надає якась організація — траст, компанія з обмеженою відповідальністю, інвестиційний фонд тощо. Гарвардський звіт[4] В. Р. Керра, Дж. Лернера та А.Шоар надає свідчення, що стартапи з ангельським фінансуванням «провалюються» рідше, ніж компанії з іншими джерелами початкового фінансування.

Кошти бізнес-ангела заповнюють розрив у фінансуванні стартапа між коштами «друзів та родини»,[5] які надають базове фінансування (англ. seed funding), та формальним венчурним капіталом, який часто не зацікавлений в дрібних інвестиціях. Тому, напр. в США інвестиції бізнес-ангелів є звичайним другим раундом фінансування стартапу за високими темпами розвитку та мають майже такий самий розмір, що і венчурне фінансування, однак розподілений у 60 разів більше компаніями ($20,1 млрд проти $23,26 млрд в 2010 р., у 61 900 компаній проти 1 012 компаній).[6][7]

Для бізнес-ангела не існує «визначеного» розміру інвестиції, вона може коливатися від декількох тисяч до декількох мільйонів доларів США. І хоча таке фінансування отримати дещо легше, ніж венчурне, це все одно досить складно — частка відмов складає в середньому 97 %[8] від поданих пропозицій.

Інвестиції бізнес-ангелів за природою несуть великий ризик[9] і як правило підпадають під «розмиття» при подальшому залученні коштів у проект. Тому вони вимагають дуже високого значення ROI. Оскільки більша частина інвестицій бізнес-ангелів повністю втрачається, коли стартапи провалюються, професійні бізнес-ангели шукають інвестиції, які мають потенціал отримання доходу на п'ятирічному періоді в 10 або більше разів ніж їх початкова інвестиція, за рахунок визначеної стратегії виходу, наприклад плани щодо IPO або продажу. Поточні найкращі практики передбачають, що ангели отримають кращий результат, якщо будуть шукати проекти зі ще вищим потенційним доходом — у 20-30 разів вищим за первинні інвестиції на 5-7-річному періоді. Якщо брати до уваги необхідність покрити втрачені інвестиції від невдалих проектів та багаторічний період вкладень навіть у успішних проектів, то фактична ефективна внутрішня норма прибутку (IRR) типового успішного портфелю інвестицій бізнес-ангела складає 20-30 %. І хоча потреба інвестора у високій ставці доходності робить його кошти дорогим ресурсом, більш дешеві джерела фінансування, напр. банківське фінансування, для більшості проектів на початковій стадії як правило недоступні.

В Україні бізнес-ангели також представлені, як на рівні ангельських мереж, наприклад, UAngel[10], так і на рівні окремих бізнес-ангелів, наприклад, eastlabs[11].

• Підприємництво
• Краудфандинг