Андреа Аппіані

Походив з родини середнього статку. Народився у Мілані 1754 року. У 1760-х роках Аппіані вступив до приватної академії живописця Карло Марії Джудіче, де отримав знання і техніку в малюнку, копіюючи головним чином скульптури та ілюстрації картин у друкованих виданнях.

У 1769 році продовжив навчання в класі живописця фрески Антоніо де Джорджі, який проводився в картинній галереї Амброзіана в Мілані, де йому була надана можливість вивчати роботи послідовників Леонардо да Вінчі, особливо Бернардіно Луїні.

1776 року Аппіані вступив до Академії «ді Бель Арте» у Брера, щоб прослухати курси живопису Джуліано Трабалезі, який навчив Аппіані майстерності техніки фрески, щоб художник зміг робити копії робіт Доменікіно і Корреджо.

У 1779—1782 роках вивчав сценографію, з 1783 до 1784-го відвідував школу Доменіко Челлі у Флоренції. У 1785 році стає масоном, входить до міланської ложі «Злагода», в подальшому обіймав високі посади у масонських ложах Італії.

У 1790—1791 роках вивчав твори великих художників в Пармі, Болоньї та Флоренції. Андреа тричі відвідував Рим з метою вивчення секрету рафаелівського живопису аль-фреско.

У студії художника Мартіна Ноллера Аппіані поглибив свої знання в техніці малювання картини олією. Спільно зі скульптором Гаетано Монті вивчав анатомію людського тіла у Шпиталі Маджоре в Мілані.

У 1795 році був у почті герцога Пармського. У 1796 році після вступу до Мілану французької армії на чолі із генералом Наполеоном Бонапартом стає комісаром. У 1797 році організовував свято федерації Цізальпійської республіки. Після у 1799 році до Мілану австро-російських військ переїздить до Франції. 18 жовтня 1800 знову призначений комісаром з творів мистецтва.

З 1801 року вчителює в Академії Брера. У 1802 році займався відновленням «Таємної вечері» Леонардо да Вінчі. Згодом стає членом Національного інституту Італійської Республіки. У 1803 році переїздить до Болоньї та Парми. 7 травня того ж року є членом класу та витончених мистецтв Інституту Франції.

У 1804 році був учасником коронації Наполеона як імператора французів, а у 1805 році — як короля Італії. 7 червня 1805 року був призначений придворним художником королівства Італія. В подальшому виконував замовлення віце-короля Євгена Богарне. У 1806 році стає лицарем Залізної Корони.

У 1808 році займався відновленням фресок у міланських замках, зокрема Палаццо Реале. У 1811 році стає членом римської Академії Святого Луки. 28 квітня 1813 року переніс інсульт, в результаті чого його паралізувало. Помер у Мілані 1817 року.

Зазнав впливу художників Помпео Батоні, Альбертоллі і Менгса.

Андреа Аппіані написав портрети майже усієї імператорської сім'ї Бонапарт, багатьох французьких генералів, міністрів і діячів італійської культури, виконаних у стилі ампір або помірного романтизму.

Андреа Аппіані є автором фресок у церквах і палацах Мілана. Його твори прикрашають купол Санта Марія дель Сельсо у Мілані та на стінах і стелях замка намісника ерцгерцога Фердинанда (1808 рік).

Найкращі його твори — настінний живопис в королівському палаці у Мілані (1808—1812 роки), алегорії з життя Наполеона I (16 портретів Наполеона і сім'ї Богарне) і «Аполлон і Музи» на віллі Бонапарта. З картин олійними фарбами відомою є «Туалет Юнони».

• Палац сенаторів, Мілан
• Ампір
• Алегорія
• Парадний портрет
• Список художників Італії 19 ст.

• F. Antal, Riflessioni intorno al classicismo e al romanticismo, in Classicismo e Romanticismo, Torino, 1975