Антоній Шимановський

У дорослому футболі дебютував 1968 року виступами за «Віслу» (Краків), в якій провів два сезони, взявши участь у 31 матчі чемпіонату.

Протягом 1970–1972 років захищав кольори столичної «Гвардії».

1972 року повернувся в «Віслу». Цього разу відіграв за команду з Кракова наступні шість сезонів своєї ігрової кар'єри. Більшість часу, проведеного у складі краківської «Вісли», був основним гравцем захисту команди. За цей час визнавався найкращим футболістом Польщі за версією журналу «Sport» 1975 року, а в 1978 році став чемпіоном Польщі.

Протягом 1978–1981 років знову захищав кольори «Гвардії».

Завершив професійну ігрову кар'єру у бульгійському «Брюгге», за яке виступав протягом 1981–1984 років.

1970 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Польщі. Протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 11 років, провів у формі головної команди країни 82 матчі, забивши 1 гол.

У складі збірної Польщі Антоній Шимановський дебютував 22 липня 1970 року у зустрічі зі збірною Іраку. Двічі брав участь у чемпіонатах світу: в ФРН 1974 року, на якому поляки завоювали бронзові медалі, і в Аргентині 1978 року. Олімпійський чемпіон Ігор у Мюнхені та срібний призер Олімпіади в Монреалі.

Всього за збірну провів 82 матчі та забив 1 м'яч[1]. .

Протягом 1985—1986 років був головний тренером «Краковії». Після того тренерською професією не займався.

• Бронзовий призер чемпіонату світу: 1974
• Олімпійський чемпіон: 1972
• Срібний призер літніх Олімпійських ігор: 1976
• Чемпіон Польщі: 1977/78

Його молодший брат Хенрік — також футболіст, виступав за «Віслу» та збірну Польщі.

• Статистика виступів на сайті national-football-teams.com (англ.)