Антоній (Зубко)

Архієпископ Антоній (Антоній Григорович Зубко; 2 липня 1797 — 15 лютого 1884) — білоруський та литовський релігійний діяч. Греко-католицький богослов і філософ. Перший ректор Литовської греко-католицької духовної семінарії. Відомий участю в ліквідації Уніатської церкви в Росії (так званий Полоцький собор) та запровадженні в Білорусі синодального московського православ'я.

Архієпископ Антоній
Антоній (Зубко), архієпископ Мінський та Бобруйський.
 
Альма-матер: Вільнюський університет, Полоцька єзуїтська академія (1818) і Q15379787? (1816)
Діяльність: єпископ, католицький священник
Ім'я при народженні: Антоній Григорович Зубко
Народження: 2 липня 1797(1797-07-02)
Bielajed, Q4278434?, Полоцький район, Білорусь
Смерть: 15 лютого 1884(1884-02-15) (86 років)
Ковно, Російська імперія
Чернецтво: 1824

Нагороди:

Єпископ Берестейський Уніатської церкви в Росії; єпископ Російської православної церкви (безпатріаршої); від 28 січня 1840 єпископ Мінський та Бобруйський, від 1841 керував єпархією в сані архієпископа.

Діяльність

Був одним із помітних представників греко-католицького духовенства Білорусі. Був найближчим помічником греко-католицького єпископа Литовського Йосипа (Семашка) у справі запровадження синодального московського православ'я[1]. На Полоцькому церковному Соборі 1839 р. Антоній брав участь у підписанні акту про з'єднання уніатів із православ'ям.

Антоній багато займався природознавством, однак його праці у цій царині не були опубліковані. Залишив записки «Про греко-уніатську Церкву у Західному краї Росії».

Життєпис

Народився в сім'ї греко-католицького священика. Навчався у місцевого органіста.

1809 — поступив до Полоцької греко-католицької семінарії, потім до Полоцької єзуїтської академії, яку закінчив 1818 зі ступенем кандидата філософії.

1822 — закінчив Віленську католицьку семінарію при Віленському університеті зі ступенем кандидата богослов'я.

Греко-католицький священик та єпископ

Викладав у Полоцькій греко-католицькій семінарії логіку, риторику, церковну та загальну історію, моральне богослов'я.

1824 — рукопокладений целібатом у священика полоцького катедрального греко-католицького собору і призначений членом Полоцької греко-католицької консисторії.

1825 — зведений в сан протоієрея і посланий від Полоцької єпархії у Санкт-Петербург асесором Римсько-католицької колегії по уніатському департаменту.

1827 — відряджений у Жировичі для відкриття Литовської духовної семінарії.

1828 — назначений першим ректором Литовської духовної семінарії.

18 квітня 1832 — старший соборний протоієрей.

1834 — хіротонія в єпископа Берестейського, вікарія греко-католицької Литовської єпархії.


Православний архієрей

Після ліквідації Уніатської церкви в Росії 28 січня 1840 призначений на православну Мінську та Бобруйську катедру. 1841 зведений в сан архієпископа.

Через хворобу Антоній написав прохання про звільнення.

1848 — прохання було задоволене, після чого мешкав спочатку при архієрейському домі в Мінську, потім у Жировицькому монастирі, а останні 20 років — у Пожайському монастирі у Литві, який російська влада відібрала у католиків. У тому ж монастирі й помер.

Примітки
  1. Записки Йосипа митрополита Литовського, видані Імператорською академією наук за заповітом автора: Т. 1-3. — СПб.: тип. имп. А. Н., 1883. — Т. 1. — 745 с.: 1 л. портр.; Т. 2. — 786 с.: 1 л. портр.; Т. 3. — 1042 с.: 1 л. портр.

Джерела
  1. Антоний (Зубко), архиеп. О Греко-Униатской Церкви в Западном крае России // Сборник статей, изданных Св. Синодом по поводу 50-летия воссоединения с Православной Церковью западно-русских униатов. СПб., 1889. С. 38—76.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.