Арама

У перший же рік свого правління Салманасар III здійснив успішний похід проти Араму. Ключовою подією походу було взяття фортеці Сугуніі (очевидно, прикордонної між Ассирією та Урарту). Асирійські війська знищили фортецю та безперешкодно вийшли до озера Ван. З ассирійського літопису Салманасара III:

… До Сугуніі, фортеці Араму урарта, я підійшов, місто взяв в облогу, захопив я, вбив багато воїнів, забрав здобич, купу голів зробив я навпроти їхнього міста, 14 поселень його області спалив я вогнем. Від Сугуніі я пішов, спустився до моря Наірі, мою зброю омив я в морі, жертву приніс я моїм богам[1].

Хоча місто Сугунія було, очевидно, знищено, і Салманасар розграбував центр країни, успіх ассирійців був неповний: в Урарту збереглася центральна влада, Араму залишився живий. Більше того, всього через два роки знадобився новий похід проти Урарту.

У 856 році до н. е., на 3 році свого правління, Салманасар III знову почав похід проти Урарту. Цього разу ключовим місцем бою було місто Аразашку, точне місцезнаходження якого не встановлено. З ассирійського літопису Салманасара III:

… До Арзашку, царського міста я підійшов. Урарт Араму злякався гіркоти моєї сильної зброї і сильної битви і залишив місто. У гори Аддурі він піднявся; за ним піднявся і я, сильну битву влаштував я в горах, 3400 воїнів уразив я своєю зброєю, як і Адад, хмару над ними пролив я дощем, їх кров'ю пофарбував я гору, як шерсть, його табір я захопив, його колісниці, вершників, коней мулів, ослиць, майно та багату здобич привів я з гір. Арамі, рятуючи своє життя, втік на недоступну гору. У моїй могутній силі, як тур, роздавив я його країну, поселення перетворив на руїни, та й спалив вогнем. Місто Арзашку і його околиці захопив, зруйнував і спалив огнем. Купи з голів влаштував я навпроти міських воріт. Одних із людей живими звалив я в купи, а інших навколо посадив на кіл. … Я спустився до моря країни Наірі, грізну зброю Ашура омив я в морі, і приніс жертви, зробив зображення моєї величчі і записав на ньому хвалу Ашуру, великому володарю, моєму панові, шляхи моєї відваги та славних справ …[1].

Незважаючи на переможний текст літописного джерела ассирійців, успіх знову був не повний: серед підкорених міст згадується тільки Арзашку. Армія Урарту, однак, не могла протистояти ассирійцям у відкритій війні, і урартські війська вели партизанську війну в горах, змушено залишаючи родючі низовини Вірменського нагір'я на розграбування ассирійцям.

Систематичне протистояння з Ассирією сприяло розвитку урартської армії, що ймовірно почався за часів правління Араму. Судячи з малюнків на барельєфах урартська армія поступово перебудовувалася від «хетського» зразка до ассирійського. Крім цього, шкіряні та дерев'яні шоломи поступово змінювалися на бронзові, збільшувалася кількість залізної зброї. Ключовою обставиною, що в наприкінці сприяла тому, що Урарту змогла ефективно захищатися від Ассирії, був розвиток урартської архітектури монументальних захисних споруд. Урарти споруджували дедалі більше фортець, широко використовуючи залізні знаряддя, і поступово змогли витримувати асирійські атаки.

Наступник Араму Сардурі I (син Лутіпрі), завдяки модернізації армії, ймовірно, вже більш успішно протистояв ассирійцям.