Арун ЗПГ (завод/термінал)

Arun LNG — завод зі зрідження природного газу на півночі острова Суматра (Індонезія). В середині 2010-х років через вичерпання ресурсів газу перепрофільований на приймальний термінал для регазифікації ЗПГ.

Арун ЗПГ
5°13′24″ пн. ш. 97°04′58″ сх. д.
Тип LNG-термінал
Засновано 2015[1]
Штаб-квартира Ачех
 Індонезія

В 1970-х у межах проекту з розробки гігантського газоконденсатного родовища Арун спорудили потужності із виробництва ЗПГ, який призначався для експорту до розвинених країн Східної Азії (Японія, Південна Корея, Тайвань). Завод із трьох технологічних ліній, введений в дію у 1978 році, розташували поблизу Lhokseumawe в провінції Ачех. Зростання попиту на продукцію призвело до його поетапного розширення: четверту лінію ввели в 1983-му, за нею запустили п'яту (1984) та шосту (1986). В результаті загальна потужність Арун ЗПГ досягла 12,5 млн.т на рік (17,5 млрд м³).[2]

Резервуарний парк для зберігання ЗПГ складався з 5 об'єктів місткістю по 127200 м³ кожен. Для відвантаження основної продукції спорудили два причали, що могли приймати судна дедвейтом до 80000 тонн. Роботу заводу забезпечували власні електрогенеруючі установки сукупною потужністю 220 МВт.

Як і у випадку з Бонтанг ЗПГ, на площадці заводу обладнали ділянку для експорту зрідженого нафтового газу, яка мала потужність до 1,4 млн т на рік, чотири резервуари загальною місткістю 302 000 м³ та причал для ЗНГ-танкерів дедвейтом до 65000 тонн. Тут же знаходився резервуарний парк для конденсату місткістю 2,12 млн барелів.[3]

Власниками заводу були індонезійська державна компанія Pertamina (55 %), американська Mobil (30 %) та пул японських споживачів газу із часткою в 15 %.

Арун ЗПГ досяг максимального завантаження в 1994 році, коли він відправив до споживачів 224 танкери. Після цього через природне виснаження запасів розпочалось зниження виробництва.[4] За наступні 20 років ресурс для експорту вичерпався повністю, і в жовтні 2014 року звідси вирушив до споживачів останній газовоз.[5]

Тим часом споживання газу для внутрішніх потреб на Суматрі зростало. Для його покриття у 2013 році вирішили використати частину потужностей Арун ЗПГ (портове господарство, резервуари, тощо) для створення терміналу з прийому та регазифікації зрідженого газу. На встановлення додаткового обладнання виділили 80 млн доларів США (ще 0,5 млрд доларів США довелось витратити на спорудження трубопроводу Arun-Belawan).[6] В березні 2015 року термінал Арун прийняв перше судно з вантажем ЗПГ. Основним постачальником виступатиме новий індонезійський завод зі зрідження природного газу Танггух ЗПГ, споруджений у західній частині острова Нова Гвінея.[7]

Примітки
  1. GIIGNL Annual Report 2020 — International Group of Liquefied Natural Gas Importers, 2020.
  2. Arun LNG Terminal - A Barrel Full. abarrelfull.wikidot.com (англ.). Процитовано 14 лютого 2017.
  3. INDONESIA’S FIRST IN-LAND LNG RECEIVING AND REGASIFICATION TERMINAL. Архів оригіналу за 15 лютого 2017.
  4. Daniel Purba ARUN LNG PLANT – FIRST TIME IN LNG HISTORY, EXPORT CONVERTED INTO IMPORT TERMINAL. Архів оригіналу за 16 травня 2017.
  5. Indonesia's Arun LNG to receive 20 LNG cargoes, reach 50% utilization by 2016: Pertamina - Shipping | Platts News Article & Story. www.platts.com. Процитовано 14 лютого 2017.
  6. Pertamina - Construction Project of Arun LNG Storage and Regasification Terminal Started. www.pertamina.com. Архів оригіналу за 15 лютого 2017. Процитовано 14 лютого 2017.
  7. New LNG story begins for Arun terminal. LNG World News (амер.). Процитовано 14 лютого 2017.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.