Архів Альберта Ейнштейна

Оцінки у шкільному атестаті Ейнштейна (1896)

Згідно з заповітом Альберта Ейнштейна, його особистий архів і авторські права на його праці отримав Єврейський університет у Єрусалимі. Архів Альберта Ейнштейна складається з приблизно 55 тис. одиниць зберігання.[2] У березні 2012 університет заявив, що він здійснив оцифрування архіву і планує зробити його дсотупним онлайн.[3][4][5] Спершу архів опублікував у відкритому доступі 2 тис. документів.[6] У колекції архіву знаходяться особисті нотатки Ейнштейна, любовні листи до різних жінок, серед яких його майбутня друга дружина Ельза Ейнштейн. До онлайн-архіву також має бути включено лист Ейнштейна до арабомовної газети Фаластін із пропозицією створити «таємну раду» з числа арабських і єврейських представників із метою розв'язання арабсько-ізраїльського конфлікту.

Альберт Ейнштейн відвідав Палестину 1923 року. Він провів там 12 днів. Під час цієї поїздки фізик прочитав першу лекцію в історії Єврейського університету в Єрусалимі (кампус на Горі Скопус). Це відбулося за два роки до офіційного відкриття університету (1925).[7] Менахем Усишкін, голова виконавчого комітету Сіоністської організації, запросив Ейнштейна оселитися в Єрусалимі. Проте, це був єдиний візит фізика до міста. Незважаючи на це, Ейнштейн увійшов до складу першого складу правління університету. 1925 до університету було передано оригінал 46-сторінкового рукопису з викладом загальної теорії відносності.[8]

Ейнштейн не зберігав усі свої рукописи, однак у 1919, ставши відомим, він доручив своїй пасербиці Ільзе виконувати обов'язки секретарки-асистентки.[9] Хелен Дукас (1896—1982) почала працювати над документами Ейнштейна у квітні 1928 року, систематизуючи їх, однак збереглася на вся його вихідна кореспонденція. Після приходу до влади нацистів у 1933 році зять Ейнштейна Рудольф Кайзер за допомогою посольства Франції вивіз папери Ейнштейна з Берліна. Частину документів Ейнштейна у його літньому будинку у Капуті (Бранденбург) було знищено, щоб запобігти їх захопленню нацистами. Незважаючи на це, більшість його праць, написаних у 1930—1932 роках, було врятовано. Ці документи було доставлено на Габерландштрасе (берлінський будинок Ейнштейна), а потім вивезено до Парижа. Звідти його рукописи потрапили до Прінстона (Нью-Джерсі), де зберігалися до смерті фізика.

1950 року Ейнштейн призначив Хелен Дукас і Отто Натана виконавцями свого заповіту, згідно з яким усі права на його праці передавалися Єврейському університету."[10] Після смерті Ейнштейна у 1955 виконавці заповіту упродовж багатьох років систематизували його архів. У 1960-х роказ Хелен Дукас спільно з фізиком із Гарвардського університету Джералдом Нолтоном здійснили реорганізацію структури архіву з метою його підготовки до публікації в рамках спільного проекту Прінстонського університету і Єврейського університету в Єрусалимі.[11] Обсяг архіву Ейнштейна виріс з приблизно 14 тис. документів на момент його смерті (1955) до близько 42 тис. документів станом на 1982.[10] Для здійснення цієї роботи папери Ейнштейна було перевезено з його будинку у Прінстоні до Інституту фундаментальних досліджень Прінстонського університету.

1982 року особистий архів Ейнштейна було перевезено до Єврейської національної і університетської бібліотеки в Єрусалимі. Над проектом із транспортування цих документів до Ізраїлю працювали президент Єврейського університету Аврагам Гарман та Мілтон Гандлер із організації «Американські друзі Єврейського університету». Пізніше з будинку Ейнштейна у Прінстоні було надіслано низку інших матеріалів. 1988 року було започатковано посаду куратора Архіву Альберта Ейнштейна, фінансовану Фондом Дібнера (Конектикут, США).

U.S. Декларація про наміри, Альберт Ейнштейн

Першим куратором Архіву Ейнштейна став Зеєв Розенкранц, який обіймав цю посаду з 1989 до 2003 року. 2003 року каталог колекції було викладено у відкритий доступ. З 2004 архів очолює Роні Ґрос (Roni Grosz). У січні 2008 Архів Ейнштейна було підпорядковано керівництву Бібліотеки Єврейського університету. У липні того ж року архів було перевезено до будівлі Леві в університетському кампусі в Гіват-Рам. З 19 березня 2012 виконується робота над оцифруванням архіву, його праці поступово викладаються онлайн.[12] У цьому проекті брало участь і видавництво Princeton University Press.[13][14]

• Сайт Архіву Альберта Ейнштейна
• Архів Ейнштейна онлайн