Архів Альберта Ейнштейна
Архів Альберта Ейнштейна — архів у кампусі Єврейського університету в Єрусалимі у Гіват-Рам (Єрусалим, Ізраїль), у якому зберігаються особисті документи і рукописи видатного фізика Альберта Ейнштейна.[1]
![](../I/Levy_Bldg.jpg.webp)
Загальна інформація
![](../I/Albert_Einstein's_exam_of_maturity_grades_-_Kunst_am_Bau.jpg.webp)
Згідно з заповітом Альберта Ейнштейна, його особистий архів і авторські права на його праці отримав Єврейський університет у Єрусалимі. Архів Альберта Ейнштейна складається з приблизно 55 тис. одиниць зберігання.[2] У березні 2012 університет заявив, що він здійснив оцифрування архіву і планує зробити його дсотупним онлайн.[3][4][5] Спершу архів опублікував у відкритому доступі 2 тис. документів.[6] У колекції архіву знаходяться особисті нотатки Ейнштейна, любовні листи до різних жінок, серед яких його майбутня друга дружина Ельза Ейнштейн. До онлайн-архіву також має бути включено лист Ейнштейна до арабомовної газети Фаластін із пропозицією створити «таємну раду» з числа арабських і єврейських представників із метою розв'язання арабсько-ізраїльського конфлікту.
Історія
Альберт Ейнштейн відвідав Палестину 1923 року. Він провів там 12 днів. Під час цієї поїздки фізик прочитав першу лекцію в історії Єврейського університету в Єрусалимі (кампус на Горі Скопус). Це відбулося за два роки до офіційного відкриття університету (1925).[7] Менахем Усишкін, голова виконавчого комітету Сіоністської організації, запросив Ейнштейна оселитися в Єрусалимі. Проте, це був єдиний візит фізика до міста. Незважаючи на це, Ейнштейн увійшов до складу першого складу правління університету. 1925 до університету було передано оригінал 46-сторінкового рукопису з викладом загальної теорії відносності.[8]
Ейнштейн не зберігав усі свої рукописи, однак у 1919, ставши відомим, він доручив своїй пасербиці Ільзе виконувати обов'язки секретарки-асистентки.[9] Хелен Дукас (1896—1982) почала працювати над документами Ейнштейна у квітні 1928 року, систематизуючи їх, однак збереглася на вся його вихідна кореспонденція. Після приходу до влади нацистів у 1933 році зять Ейнштейна Рудольф Кайзер за допомогою посольства Франції вивіз папери Ейнштейна з Берліна. Частину документів Ейнштейна у його літньому будинку у Капуті (Бранденбург) було знищено, щоб запобігти їх захопленню нацистами. Незважаючи на це, більшість його праць, написаних у 1930—1932 роках, було врятовано. Ці документи було доставлено на Габерландштрасе (берлінський будинок Ейнштейна), а потім вивезено до Парижа. Звідти його рукописи потрапили до Прінстона (Нью-Джерсі), де зберігалися до смерті фізика.
1950 року Ейнштейн призначив Хелен Дукас і Отто Натана виконавцями свого заповіту, згідно з яким усі права на його праці передавалися Єврейському університету."[10] Після смерті Ейнштейна у 1955 виконавці заповіту упродовж багатьох років систематизували його архів. У 1960-х роказ Хелен Дукас спільно з фізиком із Гарвардського університету Джералдом Нолтоном здійснили реорганізацію структури архіву з метою його підготовки до публікації в рамках спільного проекту Прінстонського університету і Єврейського університету в Єрусалимі.[11] Обсяг архіву Ейнштейна виріс з приблизно 14 тис. документів на момент його смерті (1955) до близько 42 тис. документів станом на 1982.[10] Для здійснення цієї роботи папери Ейнштейна було перевезено з його будинку у Прінстоні до Інституту фундаментальних досліджень Прінстонського університету.
1982 року особистий архів Ейнштейна було перевезено до Єврейської національної і університетської бібліотеки в Єрусалимі. Над проектом із транспортування цих документів до Ізраїлю працювали президент Єврейського університету Аврагам Гарман та Мілтон Гандлер із організації «Американські друзі Єврейського університету». Пізніше з будинку Ейнштейна у Прінстоні було надіслано низку інших матеріалів. 1988 року було започатковано посаду куратора Архіву Альберта Ейнштейна, фінансовану Фондом Дібнера (Конектикут, США).
![](../I/Declaration_of_Intention_for_Albert_Einstein%252C_10-01-1940_(596270_).jpg.webp)
Першим куратором Архіву Ейнштейна став Зеєв Розенкранц, який обіймав цю посаду з 1989 до 2003 року. 2003 року каталог колекції було викладено у відкритий доступ. З 2004 архів очолює Роні Ґрос (Roni Grosz). У січні 2008 Архів Ейнштейна було підпорядковано керівництву Бібліотеки Єврейського університету. У липні того ж року архів було перевезено до будівлі Леві в університетському кампусі в Гіват-Рам. З 19 березня 2012 виконується робота над оцифруванням архіву, його праці поступово викладаються онлайн.[12] У цьому проекті брало участь і видавництво Princeton University Press.[13][14]
Примітки
- Prof. Albert Einstein: Nobel Laureate in Physics, 1921. Hobel at HU. Israel: Hebrew University of Jerusalem. Процитовано 4 січня 2016.
- Sela, Shimrit (15 березня 2011). Albert Einstein's bequest to the Hebrew University. Haaretz (Israel). Процитовано 6 вересня 2011.[недоступне посилання з лютого 2019]
- Rabinovitch, Ari (20 березня 2012). Einstein the scientist, dreamer, lover: online. Reuters. Архів оригіналу за 20 березня 2012. Процитовано 20 березня 2012.
- Einstein papers to go digital on the Web. Space Daily. 19 березня 2012. Процитовано 20 березня 2012.
- Doyle, Carmel (20 березня 2012). Silicon Republic title = University digitises Einstein archives via new website http://www.siliconrepublic.com/innovation/item/26304-university-digitises-albert/ title = University digitises Einstein archives via new website Пропущений або порожній
|title=
(довідка). Процитовано 20 березня 2012. - Albert Einstein's complete archives to be posted online. The Guardian (UK). 19 березня 2012. Процитовано 3 January 2016.
- Robinson, Andrew (2015). Einstein: A Hundred Years of Relativity (вид. revised). Princeton University Press. с. 189. ISBN 978-0-691-16989-7.
- Wolff, Barbara. Relativity – The paper that challenged our notion of time and space. Albert Einstein Archives. Процитовано 4 January 2016.
- The History of the Albert Einstein Archives. The Albert Einstein Archives at The Hebrew University of Jerusalem. Процитовано 2 January 2016.
- Albert Einstein Archives in Jerusalem. Einstein-website.de. Germany. Процитовано 2 January 2016.
- The Collected Papers of Albert Einstein. Princeton University Press. Процитовано 3 January 2016.
- Archival Database. Albert Einstein Archives. Процитовано 3 January 2016.
- The Digital Einstein Papers Website – an Overview. Princeton University Press. Архів оригіналу за 23 січня 2016. Процитовано 3 January 2016.
- New Archive Puts 1000s of Einstein’s Papers Online, Including This Great Letter to Marie Curie. Archives, Physics. Open Culture. 8 December 2014. Процитовано 4 January 2016.