Астрономія у Стародавньому Китаї

Астроно́мія у Старода́вньому Кита́ї — астрономічні знання, спостереження й погляди стародавніх китайців.

Фрагмент давньої китайської карти зоряного неба

Астрономія в Китаї має дуже довгу історію та давні традиції. На думку британського вченого Джозефа Нідема (Joseph Needham), китайці до арабів були найбільш наполегливими та точними спостерігачами небесних явищ у світі[1]. Різні китайські автори твердять, що історія астрономії в країні сягає періоду раніше другого тисячоліття до нашої ери[2]. Нідерландський же астроном А. Паннекук пише, що такі твердження ґрунтуються здебільшого на легендах і пізніших домислах, оскільки багато відомостей з давніх часів або просто не дійшло до нас, або було втрачено, або було спотворено[3]. Сам же А. Паннекук початок дійсної історії китайської астрономії відносить до першого тисячоліття до н. е[2].

Спочатку основним хронометром для китайців слугував місячний календар. З 350 року до н. е. китайцям було відомо, що тривалість року становить понад 365 днів.