Атланте (Канкун)

Клуб «Сіналоа» засновано 18 квітня 1916 року групою молодих людей на чолі з Рефуджіо «Ель-Вакеро» Мартінесом в Мехіко. Потім команда називалася «Лузітанія» та «Ю-53» (на честь підводного човна, який брав участь у Першій світовій війні). З 1920 року грає під сучасною назвою. В чемпіонаті Мексики бере участь із сезону 1927/28. На першому чемпіонаті світу в Уругваї, у складі збірної Мексики, брало участь шість футболістів «Атланте». В сезоні 1931/32 було здобуто перший чемпіонський титул, в додаткових матчах за перше місце перемога над «Некаксою». Через дев'ять років клуб виграв другий чемпіонський трофей, а наступного року — кубок та суперкубок.

Перший титул в професіональній лізі здобуто під керівництвом угорського фахівця Луїса Гроца. Лідером того складу був Орасіо Касарін, один із найкращих гравців в історії мексиканського футболу.

1978 року команда стала власністю мексиканського інституту державного страхування, який виділяв на клуб значні кошти. До «Атланте» з УНАМа перейшов Кабіньо, який тричі ставав найкращим бомбардиром чемпіонату. Перший фінальному поєдинку кубка чемпіонів 1983 року з суринамським «Робін Гудом» закінчився внічию (1:1). У матчі-відповіді гравці «Атланте» забили п'ять голів і здобули перший міжнародний трофей. В кінці 1980-х фінансовий стан клубу погіршився, вдруге в своїй історії понизився у класі (вперше вилетів з Прімери 1976 року).

Під керівництвом колишніх гравців Рікардо Лавольпе та Хосе Круса виграно чемпіонати 1993 та 2007 (Апертура). Вдруге клуб виграв лігу чемпіонів КОНКАКАФ в 2009 році.

З 2007 року команда переїхала до міста Канкун.

Перед початком сезону 2012/13 «Атланте» — третя за кількістю проведених сезонів у вищому дивізіоні (85 сезонів; у «Америки» і «Гвадалахари» — по 87).[1]

У рейтингу найкращих клубів Центральної та Північної Америки XX століття займає 24 місце.[2]

• Мануель Росас (1929–1934) — захисник, учасник чемпіонату світу 1930.
• Феліпе Росас (1929–1935) — півзахисник, учасник чемпіонату світу 1930.
• Хуан Карреньо (30-ті роки) — автор першого голу збірної на чемпіонатах світу.
• Діонісіо Мехіа (30-ті роки) — нападник, за збірну Мексики 4 матчі (7 голів).
• Марті Вентольра (1937–1949) — нападник, учасник чемпіонату світу 1934.
• Орасіо Касарін (1942–1948, 1953–1955) — 4-е місце у рейтингу «Найкращі футболісти КОНКАКАФ».
• Бернардо Ернандес (1961–1973) — нападник, за збірну Мексики 12 матчів (2 голи).
• Рікардо Лавольпе (1979–1982) — воротар та тренер клубу.
• Кабіньо (1979–1983) — найкращий бомбардир клубу та чемпіонату Мексики.
• Рубен Айяла (1980–1984) — нападник, за збірну Аргентини 25 матчів (11 голів).
• Гжегож Лято (1982–1984) — нападник, за збірну Польщі 100 матчів (45 голів).
• Хав'єр Агірре (1984–1986) — півзахисник, за збірну 59 матчів (14 голів), відомий тренер.
• Луїс Мігель Сальвадор (1989–1995, 2000) — нападник, за збірну Мексики 20 матчів (8 голів).
• Мануель Негрете (1992–1993, 1995–1996) — півзахисник, за збірну 57 матчів (12 голів).
• Уго Санчес (1994–1995) — найкращий футболіст КОНКАКАФ XX століття.
• Хорхе Кампос (1995–1996, 2001) — воротар, за збірну 129 матчів.
• Міодраг Белодедич (1996–1998) — захисник, за збірну Румунії 53 матчі (5 голів).
• Луїс Роберто Альвес (1996–1999) — нападник, за збірну Мексики 84 матчі (30 голів).
• Фабіан Естай (2001–2003) — півзахисник, за збірну Чилі 69 матчів (5 голів).
• Себастьян Гонсалес (2002–2005) — півзахисник, за збірну Чилі 14 матчів (3 голи).
• Федеріко Вілар (2003–2010) — воротар, 280 матчів за клуб.
• Крістіан Бермудес (2006–2011) — півзахисник, за збірну 4 матчі.
• Джанкарло Мальдонадо (2007–2012) — нападник, за збірну Венесуели 64 матчі (22 голи).

• Офіційний сайт клуба (ісп.)
• Чемпіонат Мексики на RSSSF (англ.)
• Кубок Мексики на RSSSF (англ.)
• Суперкубок Мексики на RSSSF (англ.)