Бадді Деппеншмідт

Бадді Деппеншмідт народився 16 лютого 1936 у Філадельфії, штат Пенсільванія. Його батько був саксофоністом, грав в оркестрах Пола Вайтмена, Томмі Дорсі та Гленна Міллера, а потім керував власним музичним гуртом під псевдонімом «Бадді Вільямс».[1] 1940 року Бадді Деппеншмідт і його мати переїхали до Річмонда, штат Вірджинія. Бадді ще підлітком почав професійно грати на барабанах, і врешті приєднався до оркестру Ронні Бартлі, з яким подорожував західними штатами. Після повернення до Ричмонда він грав з багатьма місцевими колективами, поки не приєднався до тріо Ньютона Томаса (1954—1959), що також було ритм-секцією у квінтеті Біллі Баттерфілда. Тріо гастролювало з Баттерфілдом на Північному Сході і Середньому Заході США у 1958–1959 роках. Виступ тріо Ньютона Томаса на джазовому фестивалі у Вірджинія-Біч мав надзвичайний успіх, на рівні з квартетом Дейва Брубека і тріо Чарлі Берда. За два дні Чарлі Берд прийшов у джазовий клуб Jolly Roger, де грав Бадді, запропонував йому постійну роботу у своєму тріо, на що отримав згоду. З 1959 по 1962 рік Бадді Деппеншмідт грав у складі тріо Берда у клубі Showboat Lounge, Вашингтон.[2][3]

В лютому 1961 року, тріо у складі Чарлі Берд (гітара), Кітер Беттс (контрабас), Бадді Деппеншмідт (барабани), вирушило на гастролі Центральною та Південною Америкою. Цей тримісячний культурний обмін був туром доброї волі, спонсорованим державним департаментом США, і охоплював 18 країн. Зокрема в Бразилії Бадді проводив свій вільний час у спілкуванні з місцевими музикантами, демонстрував їм американські джазові стилі й навчався в них специфічному ритму босанови. За його тверрдженням, саме йому належить ідея створити альбом, що поєднує джаз і босанову і залучити до проекту Стена Гетца, одного з його джазових кумирів.[2][4] Альбом Jazz Samba був записаний 13 лютого 1962 року і дав поштовх розповсюдженню босанови на національному і міжнародному рівні. Він став єдиним джазовим альбомом, що посів перше місце в чартах Billboard і тримався на високих місцях чартів впродовж 70 тижнів.[2] Хіт альбому «Desafinado» був обраний до Зали слави Греммі 2000 року, а 2010 року до Зали слави Греммі увійшов весь альбом Jazz Samba.[5] Незвичайні й тривалий час невідомі деталі цих подій, включно з участю Деппеншмідта, задокументовані Девідом Адлером у статті «Give The Drummer Some» в часописі Jazz Times в червні 2004 року.[2], а також у серії статей та інтерв'ю Жосмара Лопеса.[6]

Після співпраці з Чарлі Бердом Деппеншмідт в 1963-1964 роках виступав в клубі Marquis Lounge у тріо піаніста Доналда Ті Карсона. Потім він переїхав до округу Бакс, штат Пенсильванія, створив власний гурт Jazz Renaissance і грав у нічних клубах, на концертах і фестивалях з різним виконавцями.[1] Бадді був барабанщиком тріо Джона Коута (1964—78), тріо Бернарда Пейффера (1967).

З середини 1960-х років він є штатним членом Newtown School of Music. Зараз Бадді викладає і виступає в Community Conservatory of Music, розташованій в окрузі Бакс, штат Пенсильванія. Він навчався у Дейва Левіна у Філадельфії, у класичного перкусіоніста Артура Декстрайера та Джо Морелло, легендарного барабанщика квартету Дейва Брубека. Впродовж своєї довготривалої та активної кар'єри викладача Бадді Деппеншмідт навчив безліч студентів, його роботи були занотовані в Modern Drummer Magazine та Creative Coordination for the Modern Drummer Кейтом Копландом. Його біографія викладена у «The Encyclopedia of Jazz in the Sixties» і «The New Grove Dictionary of Jazz».[4]

Бадді Деппеншмідт грав у саундтреках наступних фільмів: «A Thousand Clowns» (1965), «Wall Street» (1987), «Bossa Nova» (2000), «The Lake House» (2006), «Whatever Works» (2009).

Впродовж багаторічного перебування на джазовій сцені Бадді Деппеншмідт грав з такими джазовими зірками, як: Моуз Еллісон, Чет Бейкер, Кітер Беттс, Біллі Баттерфілд, Чарлі Берд, Джон Кот молодший, Аль Кон, Метт Денніс, Боб Доро, Герб Елліс, Тал Фарлоу, Стен Гетц, Аль Гейг, Лайонел Гемптон, Баррі Гарріс, Коулмен Гокінс, Ширлі Горн, Дж. Дж. Джонсон, Ларрі Маккенна, Джеймс Муді, Кінг Плеже, Максін Салліван, Кларк Террі, Джо Венаті та Філ Вудс.

• Adler, David. Give The Drummer Some. Jazz Times (англ.) ((June 2004)): 66—74. Архів оригіналу за 6 липня 2007. Процитовано 21 березня 2019.
• Lopes, Josmar (9 листопада 2011). Well, I’ll Be Damned! The Drummer Was Right After All!. Brazzil Magazine (англ.). Архів оригіналу за 21 березня 2019.
• Lopes, Josmar (30 березня 2013). Buddy Deppenschmidt: The Man Who Drummed the Brazilian Beat into American Ears! (англ.). Архів оригіналу за 3 жовтня 2016.
• Lopes, Josmar (28 грудня 2015). It's 'Jazz Samba' Time! Celebrating the 50th Anniversary of the Landmark Bossa Nova Album/ (англ.). Архів оригіналу за 21 березня 2019.
• Lopes, Josmar (2 січня 2016). The Jazz Samba Project: What’s Old is New, and What’s New Gets Old Fast (англ.). Архів оригіналу за 21 березня 2019.
• Lopes, Josmar (23 жовтня 2017). The Jazz Samba Project: What’s Old is New (Part Two) — Look Back in Delight (англ.). Архів оригіналу за 21 березня 2019.
• Lopes, Josmar (9 січня 2018). The Jazz Samba Project: What’s Old is New (Part Three, Conclusion) — A Penny for your thoughts (англ.). Архів оригіналу за 21 березня 2019.
• McGowan, Chris (17 квітня 2012). Blame It on the Bossa Nova: Jazz Samba's 50th Birthday. The Huffington Post (англ.). Архів оригіналу за 19 квітня 2012.
• McGowan, Chris (24 квітня 2013). Another Side of Jazz Samba: An Interview with Buddy Deppenschmidt: The Brazilian Sound. The Brazilian Sound (англ.). Архів оригіналу за 12 жовтня 2016.
• Richards, Chris (19 квітня 2012). ‘Jazz Samba,’ landmark album recorded in a D.C. church, turns 50. The Washington Post (англ.). Архів оригіналу за 11 травня 2012.
• Kernfeld, Barry (1988, 1991) The New Grove Dictionary of Jazz (вид. 4). St. Martins Press, New York. с. 284 ISBN 0-333-63231-1
• Feather, Leonard (1966). The Encyclopedia of Jazz in the Sixties (вид. 3) Horizon Press, New York. с. 107 ISBN 0-8180-1205-6